100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

рецензії

«Ляпис Трубецкой» – «Матрешка» (2014). Рецензія

 

«Ляпис Трубецкой» планували зав’язати з «агітпопом» ще після альбому «Культпросвет». Виходило – наступний реліз «Веселые картинки» замаскував їхню підзорну трубу соціально-політичної критики під формалістський калейдоскоп образів-символів, який можна було крутити на ріплеї як завгодно, але остаточно так і не витягти суть між його рядків. Аж ось у 2011 році гурт забороняють на їхній батьківщині – у Білорусі. Там, де «чисті творці» вже остаточно забарикадувалися б у собі, «Ляпіси» побачили гарний інформаційний привід і почали зводити власні музичні барикади. Учепившись за протестний гачок, потрапили «в яблучко» – вже за рік їх революційний у багатьох розуміннях «Рабкор» слухачі порозкладали на атоми. За інакших обставин свіжа «Матрешка» з’явилася б навряд. Сама назва нового альбому (та її друге, приховане значення, вловиме завдяки спеціальному шрифту на обкладинці) натякає на те, що ось, мовляв, ще трохи спротиву, який і складати-розкладати тепер має бути простіше. Воно ніби й так, та й час сприяє, але от слухаєш, і розумієш: насправді гратися з картинками «Ляпис» і не припиняв.

"Фоліо" видало патріотичну хрестоматію "З Україною в серці"

 

У видавництві "Фоліо" щойно вийшла друком хрестоматія "З Україною в серці". До неї увійшли найкращі твори наших класиків, написані українською мовою на тему любові та пошани до Батьківщини, її захисту від ворогів і нашої багаторічної історії. Упорядником хрестоматії став директор видавництва Олександр Красовицький.

Ю.Несбьо. "Пентаграма" (Фоліо, 2014)

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи “Di Derre”, а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — “Нетопир” (1997) — був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання “миттєвого бестселера” й приніс авторові престижну премію “Срібний ключ”.

С.К.А.Й. - "Край Неба" (2014). Рецензія

Своїм образом і подобою «С.К.А.Й» видається одним із найкращих українських гуртів західного зразка. З кожним новим альбомом «небесні» все більш впевнено і відшліфовано звучать і виглядають «під закордон». І от у 2012 році Захід на ім’я «Євро» сам увірвався у наші життя, а за тим і у життя «С.К.А.Й». Команда швидко зметикувала, що до чого, і ще на власний ювілей заздалегідь презентувала авторський гімн футбольного чемпіонату за участі ветеранів польського року Budka Suflera. Напевно, відтоді «С.К.А.Й» твердо вирішили, що гратимуть для стадіонів. Тому їхній новий альбом «Край Неба» – це в першу чергу музика заходів під відкритим небом. Але і не в останню – про тих двох, що зазвичай тримаються у натовпі за руки, боячись загубити  одне одного ще до того, як все закінчиться.

«Табула Раса» – «Рисунки на этаже» (2014). Рецензія

«Табула Раса» знову прийшли з теплом. Як і на початку 2000-х, коли повернулися в українську музику з осіннім (!) синглом «Апрель» (!), за злою долею власного найменування розпочавши усе з чистого аркуша. У 1997 році улюбленці старої «Червоної Рути» отримали звання «найкращої поп-групи» (?!) України за версією колись авторитетної, а нині неіснуючої премії «Золота Жар-птиця». А за рік зникли – раптово і без попереджень. Вже з камбеком «…Раси» її незмінний лідер Олег Лапоногов зізнався, що тоді просто втомився від популярності і вирішив відпочити: повернувся до Сум, подорожував на велосипеді, чотири місяці жив у церкві, співаючи в хорі. Отак впасти з піку, навіть не попросивши руки допомоги в музикантів-одногрупників – це не зухвалість чи слабкість, а навпаки, особлива форма мисленнєво-світоглядної культури та ціннісних орієнтирів, яку зрозуміють одиничні відчайдухи. Тим не менше, прихильники і прості слухачі вірили, що для «Табула Раса» ще буде весна. Так і сталося: відродившись у 2003-му, гурт випустив новий, орієнтований на масового слухача альбом «Цветочные календари» (2005), уклав збірку найкращих і дещо переосмислених пісень «Музыка народов птиц» (2007) і знову якось притихли, даючи про себе знати хіба виступами на концертах і в ЗМІ. І ось нарешті «Рисунки на этаже» – новий музичний пейзаж, що в його атмосферний evergreen вперше за всю творчість гурту втручається і літо, і осінь, і «псевдозима». Та ще й у декораціях кам’яних джунглів.

Syndicate content