За всієї величезної шаноби до вінницького гурту «ТІК» на їхній останній київський концерт мене допровадила не лише журналістська цікавість, аби, як-то кажуть, з перших вуст дізнатися про останні новини у колективі. І не жагуче бажання вкотре насолодитися «весільним панк-роком з елементами філософської еротики» стало тому першопричиною. Цього разу відвідати концерт «Тверезих і Культурних» мені манулося передовсім задля того, аби міцно потиснути руку солістові гурту Віктору Бронюку за шляхетну спробу навернути в лоно рідної української пісні Ірину Білик. Щоправда, співавтором цієї революційної ідеї був ще й продюсер гурту Олег Збаращук, але позаяк до столиці він не навідався, то подячнії слова дісталися головно Вікторові. І не лише від мене одного.
