100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Репортаж Молодого радіо із фестивалю "Файне місто" (+фото)

 

«Ми хочемо зробити свій Лас-Вегас. Час зараз не той, але ми в процесі», – таким чином свою ідею-фікс сформулювали організатори фестивалю «Файне місто». І справді, 12-го та 13-го липня міжнародний аеропорт «Тернопіль» перетворився на справжній епіцентр розваг. Без одноруких бандитів і рулеток, зате з трьома музичними сценами, наметовим містечком і спортивними іграми. Та чи всі «файномістові» фестивальники усвідомлювали, що відривалися ці два дні з благодійною метою?!

Умови

Від «Файного міста» до самого Тернополя – приблизно три кілометри відстані. Організатори попіклувалися про те, аби відвідувачі дарма не витрачали свої гроші та бензин, тому пустили безкоштовні маршрутки з міста до фестивалю (10:00-14:00) та у зворотному напрямку (22:00-00:00 – 13.07, 9:00-12:00 –  14.07).
Вже на місці подій розумієш, що наметове містечко і фестивальна територія – це ніби дві різні «держави», які в дечому виявилися навіть незалежними одна від одної. Поставити намет на траві ніхто нікому не забороняв, тож серед мешканців містечка траплялися люди без фестивальних стрічок, які просто вирішили провести вихідні на природі у хорошій компанії – з гітарою та піснями «Арии» чи «Короля и Шута» поверх фестивальної програми. Але «окільцованих» на «Файному місті» було куди більше. Це ті, хто придбав квитки на фестиваль (остаточна ціна попереднього продажу на два дні – 200 грн., ціна в дні заходу – 240 грн.). Без червоної паперової стрічки на руці за відгороджену парканом фестивальну територію зі сценами та торговельними ятками офіційно потрапити було неможливо. За цим стежила охорона, частину якої, за словами організаторів, складали представники батальйону міліції особливого призначення «Тернопіль». Безпеку транспортного руху навколо території «Файного міста» забезпечували розставлені по периметру пости ДАІ.

Звісно, що масові дійства на лоні природи не бувають без позбавлень в розумінні комфорту. На ранок другого дня до забитих біотуалетів вишукувалися добрячі черги (два розмістили в наметовому містечку, решту – біля сцен). В торговельних точках траплялися перебої з електрикою, через що декому не пощастило попити кави чи перехопити гаряченького в потрібний момент. До того ж, своє лайливе слово на «Файному місті» сказала погода, у перший день і ніч зустрівши фестивальників хмарами та дощем. Та все це не так недогляди організаторів, як типові фестивальні біди, до яких треба бути готовим заради улюбленої музики. Про неї – далі.

   
Програма

Територіально на «Файному місті» діяло дві музичні локації – Головна сцена та Рок-сцена. Вночі остання перетворювалася на платформу під назвою Rave Box, де виступали електронні музиканти – діджеї та МС. За торговельними точками розмістився спортивний майданчик, де гасали мотоциклісти та проводилися різноманітні рухливі ігри (особливо нашу увагу привернув такий собі волейбол із наповненими водою повітряними кульками замість м’яча). А у наметовому містечку діяв вільний мікрофон, де кожен охочий міг прочитати свого вірша, заспівати пісню, або ж просто поділитися з людством таємницями вселенської змови :)


Подібне планування лайн-апу «Файного міста» відображає актуальний фестивальний тренд, коли на великій сцені грають широковідомі рок-старз, а на малій за увагу публіки бореться амбіційна і багатообіцяюча «свіжа кров». При цьому «зірки» та «юніори» виступають на відстані простягнутої руки одне від одного (якщо стояти між двома сценами, все це зливається в доволі чудернацьку какафонію). Однак, організатори вирішили поділити гурти не тільки за статусом, а й за жанровою ознакою. На Головній сцені звучав переважно мейнстрімовий рок (Epolets, O.Torvald) та музика з дещицею автентики («Триста8ісім», «Тінь Сонця», Los Colorados, Ot Vinta). Рок-сцена свою назву цілком виправдала, бо грали тут команди з більш радикальним саундом: від альтернативи (Fontaliza) та панку (Loskit) до нью-металу («Ворст») та зовсім екстремального хардкору (Skinhate).

«Файне місто» не було б таким файним без хедлайнерів та закордонних гостей. Окрасою фестивальної програми стали ветерани вітчизняної рок-сцени – «ТНМК» (12 липня) та «Скрябін» (13 липня). Надзвичайно доречно, адже у 2014-му обидва гурти відзначають своє 25-річчя. До слова, саме вони найбільше говорили зі сцени про останні події в Україні: Фоззі з «Танків» побажав усім, аби ми більше не читали новини серед ночі із сивим волоссям, а про Кузьму та «гумового Путіна» ви вже напевно знаєте з тих таки новинних стрічок. У «ненашенський» десант увійшли не надто розкручені, але, як виявилося, хороші команди – RIDEAU зі Швеції та The Last Fight з Італії.


По ходу фестивалю затверджений графік виступів змінювався – деякі музиканти загравалися або затримувалися, а деякі мінялися місцями. На жаль, у лайн-апі «Файного міста» не обійшлося без втрат: зі складу виступаючих вибув гурт Latur. За словами організаторів, причина – проблеми вокаліста зі здоров’ям. Бажаємо музиканту видужання, а тим часом зосередимося на інших виступах.

Виступи

Не важко здогадатися, що обидві сцени «Файного міста» грали на контрасті. Це не те щоб батл за трушність, бо закидів одних музикантів у бік інших лунало не так багато, та й ті – переважно з більш вільнодумної Рок-сцени і жартома. Це скоріше хитра мистецька провокація організаторів, яка в більшості випадків все ж вдавалася. Такий хід подій можна було передбачити з перших виступів, коли публіку одночасно розігрівали закарпатські веселуни «Триста8ісім» та дніпропетровські неформали «Кімната Гретхен»: перші влаштували на сцені кумедний балаган зі строкатими різнокольоровими килимками, а другі рубали гітарами з плеча, співаючи про те, що на голубих екранах добре було б влаштувати тотальну профілактику з властивими їй подібними візерунками.

 

Коли чадні фольк-панки та улюбленці закордону Los Colorados звично «знущалися» над світовими шлягерами у зелених волохатих капелюхах на Головній сцені, вокаліст Skinhate взяв під свій тотальний контроль збожеволілий слемуючий натовп біля Рокової, наказуючи йому то розійтися по різні боки для «стіни смерті», то ставати чи не навколішки і робити хай-джампи в ритм розтрощувальної  «скінхейтівської» музики.

 


Найбільш показовим моментом цього спланованого «протистояння» сцен «Файного міста» став слот горлівського гурту Fontaliza та рівненчан Ot Vinta. Слава горлівчан як «розігрівальників ОЕ» мала б забезпечити їм публіку, хоча б якось співмірну за кількістю з прихильниками рокабілерів із Рівного. Насправді ж на початок виступу Fontaliza прийшло приблизно стільки ж людей, скільки було днем раніше на гуру української авангардної електроніки Zsuf, граючих, як то кажуть, не для всіх. Не дивно, що після стадіонних масштабів виступати на малій сцені українського фестивалю хлопцям вже якось не комільфо. Чи не тому фронтмен Павло Холошев дозволяв собі робити порівняно великі паузи між піснями, а час від часу прикладався до пляшки, простягнутої йому з бекстейджу гітаристом гурту Jinjer (вони виступали перед Fontaliza і зібрали помітно більше слухачів). Перші півгодини виступу «Фонталізі» не допомагала навіть «чарівна парасоля», з якою витанцьовував один із фанатів гурту з їхньою назвою на руці. Але потім щось сталося: фестивальники почали стягуватися під сцену активніше, а «джин з пляшки» подіяв на Павла сприятливо. І його було вже не спинити! У густих випарах дим-машини Холошев вичакловував гітарні соло, здавалося, недосяжного для решти «файномістових» музикантів рівня, викрешуючи іскри зі струн навіть зубами. Переконливий доказ, що перед головним гуртом України в Києві абихто не виступає, але в Тернополі це виявилося набагато менш цікавим і дієвим аргументом, ніж пісні про те, як «накурила баба журавля».

Іноді основною демаркаційною лінією між сценами «Файного міста» був все ж не стиль, а таки рівень популярності. І тоді між музикантами починалася справжня fair play, бо фестивальні слухачі, можливо, зазвичай і живуть за законами топів і ротацій, але тут виносять безапеляційний вердикт гуртам лише за якістю живого звучання і рівнем качовості. Як на мене, в такі моменти Рок-сцена частіше «робила» Головну, ніж навпаки. На рівненському гурті «Ворст» з добре поставленим мерчендайзинговим ім’ям народ слемився куди жвавіше, ніж на доволі схожій за звучанням «Безодні» з Головної сцени (хоча, будемо відверті, не так масово). А поки одеські інді-рокери Epolets влаштовували з публікою патріотичний флешмоб з підняттям жовтих і блакитних папірців, інтелігентні з вигляду шведи RIDEAU розривали Рок-сцену самою лише «рок-н-рольною» (за їхнім твердженням) енергетикою. Шведський вокаліст взагалі виявився найбільшим сміливцем з усіх музикантів «Файного міста»: неодноразово видирався на опори сцени, а на бісі стрибнув у натовп.

 

Ще одні «спешл гестс» – мейнстейджери The Last Fight – проявили не стільки італійський темперамент, скільки італійську щедрість, покидавши у натовп декілька комплектів своїх фірмових футболок після того, як відіграли дуже потужну, але зовнішньо стриману програму. Конкуренцію на Рок-сцені їм склали вже згадувані Jinjer, які показали навіть більший енергетичний заряд і єдиний серед усіх учасників «ФМ» жіночий гроул-вокал.    
Взагалі головна сцена «Файного міста» відкривалася з 17-ї години, тому ще з 12-ї рокерам надали неабияку фору. Серед тих, хто скористався нею найкраще, відзначимо доволі попсових для такого майданчика киян Anebo, справжніх олдскульних панків Loskit  (м. Стебник, Львівська область) та кричуще-ліричну формацію Kompas, у складі якої – Віктор Новосьолов, вокаліст нині спочилого гурту «АННА» (до речі, також і ведучий Рок-сцени).

Здається, об’єднати мейнстрімову та андерграунду публіку вдалося лише посталому з попелу гурту Karna. Принаймні, на їхньому виступі чи не вперше за весь фестиваль щільність натовпу перед сценою виявилася такою, що впасти яблуку розбрату було просто ніде (а всі інші пішли дивитися Чемпіонат світу з футболу на малій). Багато хто вірив у цей реюніон, і вперше наживо він відбувся саме на «Файному місті» (щоправда, з новим вокалістом – колишнім голосом гурту «Антре» Олексієм Шманьовим). З такою кількістю людей на своєму виступі «Карна» сміливо може називатися культовим гуртом. Але культовість ця вже іншого ґатунку, ніж була, є і буде у тих таки «Океанів». Вона народжується не на радіо чи ТБ, а скоріше в інтернеті, та головним чином – у таких от живих тусовках, передаючись по руках і перекидаючись на телефони та плеєри.

 

Завершився виступ Karna ефектним фаєр-шоу. Цікаво, що нещодавно на одному з миротворчих оупен-ейрів у Києві схожу річ із фаєрниками утнули O.Torvald, які виступали наступними.

 

Замість висновку

Коли «Брати Гадюкіни» співали про «файне місто Тернопіль», то справді уявляли цю місцину на заході України таким собі вітчизняним Лас-Вегасом, куди можна вирватися на кілька днів і круто відірватися, не думаючи ні про що. Нині відновлені «Гади» заявлені в лайн-апі зовсім іншого фестивалю на рідній для них Львівщині, а із ситуацією в Україні протягом останніх місяців ні про що не думати свідомі патріоти точно не можуть. «Файне місто» пропонує їм невеличку емоційну розрядку, але й не нехтує ідеєю Єдиної країни. Навіть той таки Вегас ще до статусу «столиці спокус» був важливим залізничним вузлом на шляху із заходу на схід США. Чимось схожим у символічному значенні виявилося і «ФМ» для України – частина зібраних на фестивалі коштів піде на потреби батальйону «Тернопіль».
З усвідомленням таких історичних і географічних паралелей вже не дивуєшся зустрічі на «Файному місті» із «Хантером Томпсоном». У перший день фестивалю цей чоловік у білій панамці, помаранчевих окулярах і яскравій сорочці «майже як у книжці та фільмі» підійшов до нас і промовив: «Пам’ятайте: світ врятує свобода і рок-н-рол!». Не можна не погодитися. І добре, що поки ми ще здобуваємо перше, організатори «Файного міста» не бояться давати нам друге.

 

Слухайте на Каналі громадського подкастинґу Cpod.co: Організатори фестивалю “Файне місто”: “Наша мета – об’єднати країну та допомогти українській армії”

скачати на Cpod.Co

Пилип Пухарєв, спеціально для Хвилі української музики «Молоде радіо»

Фото: Марина Максимова, Євген Ткачук, офіційна група фестивалю у ВК