100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

«Табула Раса» – «Рисунки на этаже» (2014). Рецензія

«Табула Раса» знову прийшли з теплом. Як і на початку 2000-х, коли повернулися в українську музику з осіннім (!) синглом «Апрель» (!), за злою долею власного найменування розпочавши усе з чистого аркуша. У 1997 році улюбленці старої «Червоної Рути» отримали звання «найкращої поп-групи» (?!) України за версією колись авторитетної, а нині неіснуючої премії «Золота Жар-птиця». А за рік зникли – раптово і без попереджень. Вже з камбеком «…Раси» її незмінний лідер Олег Лапоногов зізнався, що тоді просто втомився від популярності і вирішив відпочити: повернувся до Сум, подорожував на велосипеді, чотири місяці жив у церкві, співаючи в хорі. Отак впасти з піку, навіть не попросивши руки допомоги в музикантів-одногрупників – це не зухвалість чи слабкість, а навпаки, особлива форма мисленнєво-світоглядної культури та ціннісних орієнтирів, яку зрозуміють одиничні відчайдухи. Тим не менше, прихильники і прості слухачі вірили, що для «Табула Раса» ще буде весна. Так і сталося: відродившись у 2003-му, гурт випустив новий, орієнтований на масового слухача альбом «Цветочные календари» (2005), уклав збірку найкращих і дещо переосмислених пісень «Музыка народов птиц» (2007) і знову якось притихли, даючи про себе знати хіба виступами на концертах і в ЗМІ. І ось нарешті «Рисунки на этаже» – новий музичний пейзаж, що в його атмосферний evergreen вперше за всю творчість гурту втручається і літо, і осінь, і «псевдозима». Та ще й у декораціях кам’яних джунглів.      

«Табула Раса» вдавалося бути музикою зелених полів і блакитного неба під час вересневих релізів, вдається і з такою сюжетною зміною пір року та локацій. «Чистоаркушна» творчість зразка 2014-го – це той таки добре знайомий і прекрасно зіграний ламповий  ветеранський пост-рок, яким свого часу надихався Кузьма Скрябін (він і сам вже цілком собі ветеран, бо нещодавно якраз відзначив 25-річчя своєї формації), тільки з компромісною поп-приставкою, що плететься за гуртом ще з дореюніонних часів. Воно й не дивно: на творчому шляху «Табула Раса» постійно зустрічалися продюсери (від колишнього протеже «ОЕ» Віталія Клімова до зовсім шоу-бізнесових постатей в обличчях Юрій Нікітіна чи Дмитра «ВІА Гра» Костюка), тому новий альбом явно робився з розрахунком більше на численну прослуховуваність, ніж на ентузіастів, які ще пам’ятають їхні перші всуціль «шаманські» релізи на касетах. Зроблено «Рисунки…» і жирними гітарними мазками («Летний дождь»), і різкими струнними начерками («Карадаг»). В опусі чистій закоханості під назвою «Ландыши» чутно натяки на сітар, а в зв’язці із вже заслуханим хітом «22» він виявляється неочікувано молодіжною мелодрамою від взагалі-то зрілого Лапоногова. Найбільшого року тут дає «Индеец Парагвая» – кармічний тріп із фірмовими ритуальними вигуками фронтмена. На «Полинезийская зима» «Табула Раса» ділиться пензлем із гуртом «Антитіла», показуючи, як же багато спільного в двох на перший погляд різних поп-рокових напівтонах майстрів і підмайстрів. Вперше за всю дискографію «Табула Раса» на альбомі з’являються «Інтро» та «Аутро», але це скоріше не вступ і епілог, а замальовки – те, що не доросло до ще двох повноцінних пісень.    

Якось вже згадуваний Андрій Кузьменко зауважив, що якби «Табула Раса» не «злилися» наприкінці 90-х, то зараз були б не просто одними із визнаних грандів старої школи, а й number one в усій українській музиці. Інший поважний чоловік – музичний критик Олекснадр Євтушенко – колись давно назвав «Расу» представниками «вертикальної комунікації», посередниками у русі від землі до неба між людьми і духами. Проблема в тому, що зараз під час цього руху більшість застрягає на поверхах висотних будинків зі світлом, теплом і безлімітним інтернетом. «Табула Раса» розуміють це, тому запасаються аранжувальним пледом, вмикають внутрішні ліхтарики, викладають новий альбом на офіційному сайті з можливістю онлайн-прослуховування і тихо, аби нікого не збудити, виходять на сходинковий майданчик – знову малювати свої абстрактні малюнки, в яких сплелося реальне і потойбічне. З тою ж блаженною легкістю, з якою Олег колись полишив все і прийшов до Бога, а музиканти віддали цьому належне, не шукаючи йому заміни. Сьогодні дослідники наскельних малюнків не сперечаються, які з них були найпершими чи найкращими. Натомість констатують факт, що часи ж то приземлені, а воно, виявляється, он як можна!
 
Найкращі треки за версією «Молодого»: «Рисунки на этаже», «Индеец Парагвая», «Полинезийская зима», «22».    

Пилип Пухарєв, Хвиля української музики «Молоде радіо»

Фото: паблік "Табула Раса" у ВК