100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Megapolis Witches – My Walls (2014). Рецензія

В часи прогресивної Європи важко уявити, що за Середньовіччя полювання на відьом було здебільшого європейським явищем. Ось і дебютник київської англомовної інді-команди Megapolis Witches збирали у Швеції, на студії українця Ярослава Целуйка. Обкладинку при цьому зробила молода українська художниця Helen Fisher. Писався My Walls два роки (2012-2013), і ось нарешті вийшов – таким, що просунутий вітчизняний слухач не лише зрозуміє і пробачить, а й бережливо триматиме диск подалі від легкозаймистих речовин.

Сьогодні свята інквізиція зайнята більш важливими питаннями, ніж полювання на відьом :) . Зараз це лише фразеологізм, що означає зумисне переслідування всіляких суспільних фріків та інших різноманітних білих ворон. У греків це називалося остракізмом і мало серйозні наслідки – демократичним проявом «думки більшості» таких із ганьбою виганяли з полісів. «Відьом Мегаполісу» прямим текстом ніхто нікуди не виганяє, бо My Walls стосується скоріше душевної еміграції, самотності у великому місті. Про що тільки не співають і не грають Megapolis Witches, аби лиш не помічати тих хай-тек стін – падаючі комети, пташка у біді, мамонт, а ще Муза, яка спить мертвим сном у нагромадженні девайсів та гаджетів. І всетаки My Walls – це передовсім стіни внутрішні, що їх музиканти завішують таким от страждальницьким 50-хвилинним треклистом.

Тобто, My Walls – це один суцільний аудіоальманах болю. Біль цей Megapolis Witches подають переважно за допомогою гітар – то чавунними соло (Imperial Dreamer), то ниючими поміхами (Hope) – а часом і порціонними краплями напівелектронної отрути (Sip Of Poison). Іноді здається, що спазми ось-ось минуть, та не минають – переходять з однієї емоційно-композиційної інкарнації в іншу, до межі подразнюючи концептуальні нерви між окремими треками (як, наприклад, між Hope та Bird In Trouble). В моменти найбільшої саунд-агонії вони віддають у головний мозок різким сигналом ранніх Queens Of The Stone Age (які ж «Стіни» без стоунер-рока?! :) ), в зав’язці Imperial Dreamer видаються депресивною версією Oasis, а в миті басового наркозу, як у композиції Sleepin Muse, нагадують про великих гранжерів Nirvana. До речі, до останнього часу Megapolis Witches виглядали якраз таки подібним «нірванівським» тріо в повному розквіті сил (вокаліст Антон Юр’єв ще й грає на гітарі та клавішах). Клавішами альбом відкривається, ними ж у передостанній (не враховуючи Аутро) Sip Of Poison і завершується; в контексті всього My Walls – несподівано живо і свіжо, неначе ковток повітря, що обривається після інтро і намагається повернутися вільним повногруддям з останніми нотами.

Під My Walls можна крутитися в ліжку, коли не хочеться і не можеться спати від тривожних думок. І в той же час, як не дивно, відриватися на концертах. Якось обов’язково завітайте на «шабаш» до Megapolis Witches – а ну ж і вам, і їм хоч трохи стане легше?! ;)

P. S. А додатковим приводом буде можливість подивитися на нового лід-гітариста Костянтина Тютюнника. Про це Megapolis Witches оголосили 10 квітня на своїй сторінці у ВК. Вітаємо "Мегаполісів" із творчим поповненням! :)  

Пилип Пухарєв, Хвиля української музики «Молоде радіо»

Фото: сторінка Megapolis Witches у ВК