100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

"Фіолет" – "Вігвам" (2014). Рецензія

Що відрізняє «кумирів мільйонів» від сумлінних вокально-інструментальних ансамблів на одному полюсі та позарамкових джазово-блюзових авангардистів на іншому? По-перше, вміння грати з одночасним вмінням розповідати; по-друге – невидимий для стороннього ока, але наявний зв’язок між музикантами, що дозволяє колективу працювати як повноцінний організм. Якщо слухати такі команди без заморочок, на думку спадає одне-єдине слово – «магія». В цьому розумінні «Вігвам» від луцького гурту «Фіолет» виявився саме тим місцем, в якому втілилися всі їхні старі й нові колективні ритуали.

Назву третього альбому лідер гурту Сергій «Колос» Мартинюк пояснює тим, що за віруваннями у вігвамі індіанці знаходили духовне очищення та відродження. «Фіолетівський» «Вігвам» скидається то на відлюдницький шалаш дауншифтера, то на ламку туристичну палатку для усамітнення Його та Її. Довкола багато свіжого повітря і вільного простору, але завжди властивої Колосу міжгалактичної загубленості  весняний вітер не розвіяв – «пусто за цим столом» («Обличчя»), «у Бога знову зайнято» («Чуєш, небо»). Дивним чином на треклисті зовсім поруч із оголеною душею знайшлося місце і голим тілами («Люблю тебе»), ба навіть алегоричному натуралізму із рядками про трирічні місячні («2000-ні»).

Вважається, що для зв’язку з Небом у вігвамі служить димар. Тому десь всередині «Вігваму» на енергетичному запалі «Фіолету» та незгасних вогниках в очах музикантів вариться дивовижна суміш, рецептуру якої розпізнати не так вже й важко. «Люблю тебе» – доречно шаманський «Пикник» із групою «Звери». «Після дощу» – той таки анімалістський ентузіазм, тільки на сотню голів вище за «звіриний». «Смішні й прекрасні» в більш повільняково-ліричній інтерпретації могли б зіграти «С.К.А.Й.». «Рідна» – такі собі патріотичні U2. «Карма» – неочікувана претензія на метал. Але найбільш помітним у «вігвамівському» вариві видається надсекретний інгредієнт Ідеального Українського Звучання, ніби таємно позичений в «Океану Ельзи». Бо подібною струнною пудрою та синтезаторною «шипучкою», як у композиціях «Ми не одні» та «2000-ні», раніше вітчизняних слухачів вдавалося частувати тільки «Океану…». Напевно, тут варто окремо подякувати новому клавішнику «Фіолета» Єгору Грушину, який свого часу набив руку якраз таки на позаземних інструментальних каверах пісень «ОЕ». Та за іронією багатьох «океаноельзівських» аранжувань на «Вігвамі» Грушина чутно переважно легким тлом, потенціал якого трохи окрилюється в «Скинем светри» і сповна розкривається лише в останньому треці «Дим і ти».

Можна бути певними, що «Фіолет» нарешті знайшли золоту середину між ритмічним довколаелектронним поп-роком із двох попередніх альбомів та талою мелодійною акустикою із лайвових релізів та ЕР. Знайшли цього геніального внутрішнього дирижера, який не просто добре бачить оті невловимі ниті між музикантами, а ще й неймовірно віртуозно і вчасно вміє смикнути за потрібну. Думаю, так добре бачити можна тільки з неба. Щоправда, ці ниті поки що сплутуються в стилістичний клубок. В якому вже зароджується великий український гурт.

В треклист «Молодого»: весь альбом. Особливу увагу зверніть на «Ми не одні», «Обличчя», «Чуєш, небо», «Картаті сорочки» та «Дим і ти».

Пилип Пухарєв, Хвиля української музики «Молоде радіо»

Фото з офіційного пабліку гурту "Фіолет" у ВК