100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

«Гуцул Каліпсо»: «Якби ми випускали по альбому в рік, нас би всі вже зненавиділи» (інтерв'ю)

«Гуцул Каліпсо» – ось найбільш поширена відповідь на запитання про найвідоміший рок-гурт із Чернівців. Лідерам команди Андрію Рудіку та Богдану Федчуку пальця до рота не клади: ми могли б взагалі нічого не запитувати у цих південно-західних хлопців, а просто записати на диктофон їхні дотепи, що личили б більше не сайту «Молодого радіо», а журналу «Перець». Однак, поговоривши із ними про музику, з’ясували, що ці музиканти особливо нікуди не поспішають і живуть у своє задоволення ніби в якомусь паралельному всесвіті. Із «председатілями», «гуцулами-дракулами» та перманентно недописаним другим альбомом.

«Дедлайнів собі не виставляємо, бо завжди їх профукуємо»

Немає сумнівів, що у Чернівцях гурт «Гуцул Каліпсо» справді культовий. Але географічно більш широка аудиторія слухачів знає про вас не так і багато: хтось чув ваш перший і поки що єдиний альбом «Рекет-гангстєра», хтось бачив якісь телевізійні виступи типу «Свіжої крові», але все це було досить давно і неправда :) Тому актуальне запитання: чим «Гуцул Каліпсо» живе сьогодні? В якому стані команда перебуває зараз?

Рудік: Конкретно сьогодні – в бодуні)))

Бодя:
В стані зимового анабіозу :) Ми розлінилися, набрали ваги, і, колупаючись у носі, дивимося «тілівізор», бо останні події в Україні відмітають всі інші справи на задній план. І хоч нині у нас період відпустки, але загалом «Гуцул…» боєздатний – хоч зараз готові відіграти концерт на півтори години!

Р: У нас зараз репетиційна робота. Дуже хочемо набрати нового матеріалу і якось оновити програму, тому, що напрацювань багато, а довести їх до ладу руки не доходять.

А чи є нагода говорити про вихід нового альбому від «Гуцулів» найближчим часом?

Б:
Альбом по суті готовий. Єдине, що треба зробити – записати його :)

Р: Він практично готовий, але постійно хочеться додати щось нове. Ми рухаємося вперед, хоч і зі швидкістю дизельного тягача.

Б: Не вистачає чіткої закінченості форми декількох пісень, студійної роботи і бабла.

Р: Та нічо – поїдемо в Румунію на клубніку, заробимо пару лєй…)))

Тобто, ніяких дедлайнів у творчості ви для себе не виставляєте?

Р: Ми їх ніколи не виставляємо, бо постійно профукуємо.

Б: Ми ж не комерційний гурт! У нас немає продюсера, а тому і немає кому заганяти нас у рамки. Тому ми такі трохи розхлябані, але нас це зовсім не засмучує.

В перші роки існування гурту де ви тільки не записувалися – і горища були, і підвали…Наскільки ситуація відносно студійної роботи змінилася для вас зараз? Чи можна на прикладі «Гуцула Каліпсо» сказати, що в такому маленькому місті як Чернівці є можливість писати якісний звук на вартісному рівні?

Р: Коли ми робили перші пісні, то не мали великого вибору – бракувало коштів, та й записати такий великий колектив тоді у Чернівцях було просто ніде. Тепер вже є :) Хоча і сьогодні не можемо реалізувати в студії все так, як хочемо в ідеалі. Хотілося б, звичайно, записувати весь матеріал одразу, як це робиться в Європі…

Б: Прописувати музику не потреково…

Р: Аби не втрачався драйв. Так альбом звучатиме набагато яскравіше – як живий виступ.

Б: Тут, на місці це зробити не реально.

Р: Тому треба виїжджати, але для цього потрібні додаткові фінансові вливання. Бо прогодувати вісьмох музикантів у Києві – це попадос навіть для найкрутішого продюсера))) А загалом ми не проти попрацювати з нормальним саундпродюсером і відкриті до будь-яких пропозицій. Головне, аби там холодильник був забитий)))

Наскільки розумію, музика – це не основна ваша робота. Чим займаєтеся окрім неї?

Р: Он у Боді вже скоро друга дитина народиться – він цими ділами займається))) Звичайно, є сторонні справи. Суто музикою у нас займається тільки духова секція – лабухарять по повній! (Половина нашого райдеру на них іде))).
Я от працюю на місцевому радіо. Весело, прикольно, творчі люди довкола, золоті попсові хіти у ротації. Досвід хороший. Веду ранкове шоу, маю і власну програму, в яку потрохи накидую української музики, щоб людям було чутно, що в Україні музику роблять не тільки Лобода і Тіна Кароль. (Колега! :) – «Молоде»).

Б: Я за освітою психолог. Довгий час працював за спеціальністю, але зараз пішов з роботи за власним бажанням. Поки що в мене період стагнації.

Р: Шо, стогнеш?)))

Б:
Та, тільки так дуже тихенько))) Намагаюся займатися комерційною діяльністю…

Р: Мутки він мутить, короче)))

Ви неодноразово працювали ведучими. Наскільки це амплуа співставне з музичною діяльністю?

Б: Особисто я себе комфортно почуваю в обидвох іпостасях. Сцена мене вже не лякає – перед виступами в туалет давно не бігав))).

Р: А колись навіть бувало, що через це на сцену пізніше виходили))) Насправді одного без іншого не буває. Та навіть на виступах «Гуцула…» ми з Бодєю не лише співаємо, а й прикрашаємо своїми «бархатнимі» тембрами музичний ряд.

«Приємно, коли люди в темі»

Є історія, що під час підготовки до виступу «Гуцула Каліпсо» на «Червоній Руті» вам запропонували зробити кавери на закордонну попсу, до чого ви тоді поставилися досить негативно. А пізніше Бодя сказав приблизно таке: «“Гуцул Каліпсо” на “Євробаченні”? Чому б і ні?!». То як все-таки ставитеся до шоу-бізнесу? Музика «Гуцулів» – це таки формат чи неформат?

Рудік: «Гуцул Каліпсо» – це шоу, але ж бізнесу там немає!)))

Бодя: Та то я про «Євробачення» зопалу сказав, коли там «Ґринджоли» виступали))) Питання комерціалізації нашої музики було для нас актуальне років п’ять тому. Зараз ми вже змирилися зі своєю кармою.

Р: Ми не займаємося виробництвом продукту. Якщо хочеться – заспіваємо, якщо не хочеться – не будемо.

Б: Відверто скажу, що у нас не дуже й великий творчий потенціал!

Р: Ми могли б, звичайно, випускати по альбому в рік, але наc тоді б вже всі зненавиділи)))

А чи принципово для вас, з ким виступати на одній сцені?

Б: З ким ми вже тільки не виступали на одній сцені! Брали участь в благодійних акціях, де крім нас була сама лише попса, причому – архаїчна така, хардкорна)))

Р: Це називається традиційна естрада :)

Б: Головне – те, що ми взяли участь у цих заходах. Все інше нас уже не цікавить.

Р: Інша справа, коли ти приїжджаєш і не розумієш, що ти тут робиш. Думаєш – краще б вдома сидів! Але по-різному буває…Наприклад, два роки тому вперше приїхали до Ужгорода. Весь зал реально співав наші пісні! Приємно, коли люди в темі.

Певний час про «Гуцул Каліпсо» схвально відгукувалися чимало знаних вітчизняних музикантів. Чи досі підтримуєте зв’язок із «сильными мира сего» від української музики?

Б: Ті, кого ми можемо назвати справді друзями в музичній сфері і з ким досі спілкуємося – це гурт «Бумбокс».

Р: Зв’язок із «бумбоксами» тягнеться ще з тих років, коли ми разом починали. Не дивлячись на те, що це зараз мегапопулярна команда на всю СНД, можу запевнити, що вони «нє зазвєзділісь». Із «Димною Сумішшю» мали добрі стосунки, коли вони ще існували. Для «ТНМК» зробили кавер на їхнього «Іво Бобула», а потім навіть заспівали його разом наживо тут у Чернівцях. З «Танками…» прекрасно здогадуємося про існування одне одного, але не сказав би, що дружимо.

Зі спілкуванням все зрозуміло. А як щодо музичної співпраці?

Р: Повертаємося до того, що ми дуже ліниві))) Якби ми з Бодєю щось їм запропонували, думаю, питань не було б.

Б: Немає стимулу – можливо, якраз тому, що «Гуцул» – не комерційний проект.

Р: Насправді ми готові до будь-яких експериментів. Тільки б це була не відверта попса. Тобто, якщо нам подзвонить Дзідзьо…Не те, щоб я не поважав цього музиканта, але між Дзідзьо і «Гуцулом Каліпсо» прірва така!..

Стилістично – можливо, не така й велика :)

Р: Можливо, можливо…

Б: Це ти на бороду Рудіка натякаєш?)))

Р: Нє, ну я свою ще так не від’їв!)))

Нещодавно «Гуцул Каліпсо» виступали на одній сцені у Снятині з «Ляписом Трубецким». Поділіться враженнями! ;)

Б: Важко ділитися враженнями, бо ми відіграли і пішли зі сцени, а потім грали вони.

Р: Ми перетнулися тільки на саундчеку.

Б: Загалом це вже не перший наш виступ із «Ляпісами» на одній сцені. Знайомі тільки візуально. Грати було дуже важко через поганий саунд. І хоч ми були ніби на розігріві, але публіка зібралася дуже гарна – і чернівецька, і франківська.

На хвилинку, «Гуцул Каліпсо» існує вже трохи більше, ніж 10 років! Чи немає відчуття, що час вже б когось і вам на розігрів ставити? Відчуття недовизнаності…

Р: Взагалі ні! Ми не переоцінюємо свій внесок в музичну індустрію України. Треба зіграти першими? Та без питань! Інша справа, коли після нас починають грати якийсь глем-рок, і люди просто йдуть із зали.

«“Гуцул Каліпсо” – колектив людей, які відчувають музику однаково»

Ми вже згадували, що у репертуарі «Гуцула Каліпсо» є кавер-версії пісень «Танка На Майдані Конго», «Братів Гадюкіних». Чим для вас цікаве таке от переосмислення чужої творчості?

Бодя: Бо це просто! :) Не треба морочитись: пісня вже готова, просто через себе її пропускаєш і все. Щодо «Іво Бобула», то це була пропозиція від «ТНМК». З їхніх пісень ми вибрали те, що нам найближче.

Рудік: Іво Бобул – це ж наш земляк! Як ми могли заспівати про когось іншого? :) А «Гадюкіни» – це данина людям, які робили некомерційну музику, що стала комерційною.

До речі, запитання на засипку. Нещодавно «Брати Гадюкіни» виклали в інтернет нові пісні. Слухали? Які у вас враження?

Р: Скажу свою особисту думку, бо слухав всі п’ять. Пісня «Міліон кубометрів снігу» мене вперла – реально тащуся! «Злидні» сподобалися... Хоча, звичайно, без Кузі це інше. Загалом я дуже радий, що вони продовжують займатися творчістю, що не здулися повністю до постпродакшену, який робили останнім часом. Але, всеодно, з фронтменом їм вірилося більше.

От і «Гуцул Каліпсо» в першу чергу асоціюється саме з лідерами гурту – Бодею і Рудіком. Якби залишився хтось один і далі вступав би під цим ім’ям з музикантами, чи це було б прийнятно для вас?

Б: У нас був такий період, і ми обидва не були ним задоволені.

Р: А я був незадоволений вабщє!))) (У 2005 році Рудіка забрали до армії. Певний час Боді довелося виконувати обов’язки вокаліста наодинці – «Молоде»). Якщо таке станеться, думаю, ніхто з нас не спекулюватиме на назві «Гуцул Каліпсо» і буде робити щось від себе. Бо «Гуцул Каліпсо» – це колектив людей, які відчувають музику однаково. Поміняєш гітариста – і вже відчутна різниця. Не кажучи вже про вокаліста…

Б: А особливо це відчутно на сцені. Ми це знаємо, бо і мені, і Андрію доводилося виступати сольно – без музикантів.

Р: А от на репетицію коли комусь не вдалося прийти, проспівати одному партії за двох – взагалі не проблема!

Б: Словом, психологічно ми командні гравці.

Тобто, сольні проекти виключені?

Р: Нічого не виключено! Відгалуження можуть бути будь-які. Якщо хочеш поспівати пісень під акустичну гітару чи під баян – набирай собі людей і роби шо хочеш!)))

«В “муровєйніках” немає тої енергетики, щоб писати пісні в нашому стилі»

Музика «Гуцулів» – не так лірика, як епос. Інші музиканти співають переважно про себе-улюблених, а вам цікавіше розповідати історії про інших – колоритних буковинських персонажів. Чому так?

Рудік: А шо нам про себе говорити?! Нам про себе говорити просто нічого! :)

Бодя: Нас із дитинства батьки вчили бути сором’язливими, тому не дуже випячуємося. Але так чи інакше ми брали участь в тих подіях, про які співаємо.

Р: Та за кожним героєм пісень «Гуцула» в будь-якому разі ховається хтось із нас! Ми ж не будемо співати про те, як князь Ігор ходив на половців!))) Своїми піснями ми намагаємося сказати людям: «Подивіться, це ж ви такі!». А ті люди, про яких ми співаємо, приходять до нас на концерти і думають, що це співають про когось іншого.

Коли вас порівнюють з «Гадюкіними», то в першу чергу мають на увазі схожу з ними лексику. Але ж не всі знають, що на Буковині справді так говорять…

Б: Та як і у випадку «Гадюкіних» на Львівщині.

Р: Це не літературна мова – це діалектизми. Буковина – це ж дуже хитрий поліетнічний край: сьогодні ти єврей, завтра – румун, післязавтра – росіянин, а по суті – українець :).

При цьому ви говорили, що не проміняєте Чернівці ні на який мегаполіс.

Б: В тих «муровєйніках» немає такої енергетики, щоб писати пісні в нашому стилі. Відійти від свого коріння і потім писати про нього справді важкувато.

Р: Та й темп життя тут повільніший. Ми б не жили там, де постійно потрібно кудись бігти. І, слава Богу, є інтернет. Ти можеш сидіти десь у селі і бути в центрі подій.

З ваших пісень-історій помітно, що оповідачі із вас ще ті! А чи не було ідеї взятися за перо?

Р: «Войну і мир» написати?)))

Б: «Ідіота»!)))

Р: Ми з Бодєю колись експериментували з прозою. Писали історію «Гуцула Каліпсо», але вона канула в Лету, коли у нас сайт гепнувся. Це були наші оповідання про кумедні ситуації з життя гурту. Щоб довести їх до ладу, треба вивезти нас в ліс і обмежити у всьому окрім їжі, двох ручок і пачки паперу. Звичайно, на другий же день ми обов’язково пересваримося…

Б: Нє, пізніше – коли продукти закінчаться!)))

Навіть перечитуючи ваші інтерв’ю важко зрозуміти, правда чи вигадка все сказане. До містифікацій ніколи не вдавалися?

Б:
Нє, ну трохи пріукрасіть – то ж ніколи не западло!)))

Р: Суть наших розповідей реальна, просто по ходу можуть з’являтися якісь вигадані деталі.

Б: Все правда, просто замість «добре» можемо сказати «дуже добре»)))

«Серед чорних від гуми людей наш репертуар просто недоречний»

Деякі пісні «Гуцула Каліпсо» торкаються сатиричних тем, особливо, щодо тих, хто при владі. Чому таким, здавалося б, веселим і безтурботним музикантам це справді болить?

Рудік: Таке життя. Ми не співаємо про кохання не тому, що нам невідоме це почуття. Просто нам цікавіше співати про те, що ми бачимо. А ситуація в Україні така, що, на жаль, найбільшими гадами тут є самі знаєте хто.

А чи не вважаєте, що останні події в Україні – результат того, що сміятися з цих людей вже замало?

Р: Так і є. Ми як сатирики показуємо можновладцям їхню справжню суть у смішній формі, а вони нам: «Та пишіть шо завгодно – дворєц в Криму все-одно вкрадемо!». Тому все це дійшло до такої точки кипіння, що люди взяли каміння в руки.

Чи бачили останні події в Києві на власні очі?

Р: Я можу сказати, що там дуже круто і тепло в плані енергетики. Там ніхто нікого не змушує нічого робити – це самоорганізація, яка достойна поваги.

Бодя: У мене сльози на очі навертаються, коли дивлюся на кадри із загонами самооборони. Ці хлопці і чоловіки вийшли захищати всю українську націю, не жаліючи свого живота. А ми відсиджуємося – працюємо, займаємося своїми справами…

Р: Там такі дядьки стоять…Як мій батько…Реально воїни! Їм назад уже дороги немає. Без них не буде того державотворчого міфу, про який у нас говорять вже стільки років. От Франція скільки кривавих революцій пережила?! А ми кажемо: «Добре, що не було війни»…

А чи готові ви підтримувати мітингувальників як музиканти? Як щодо виступу «Гуцула Каліпсо» на головній сцені Майдану?

Б: Ми мали виступати! Двічі виїжджали в Київ, але в останній момент організатори давали відбій і просили зачекати.

Цікаво, з чим це могло бути пов’язано?

Р: Та це були якісь банальні організаційні труднощі! Та й я переконаний, що зараз там не до музики взагалі.

Б: Час веселого танцювального Майдану пройшов. Якби ми ще грали якусь пєчальку! А у нас же веселий підривний репертуар, який там, серед чорних від гуми людей, зараз буде недоречний.

Р: Дай Боже, щоб все закінчилося добре. Приїдемо відсвяткувати перемогу з усіма – тоді і виступимо!

Спілкувався Пилип Пухарєв, Хвиля української музики «Молоде радіо»

Фото: офіційна сторінка гурту «Гуцул Каліпсо» у ВК