100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

«Мері». «Кулями любов…» 2014 (Рецензія)

«Мері» – це, мабуть, один із найбільш монотонних гуртів нашого сучасного поп-року. А оскільки слухачі та глядачі ніби й нічого не мають проти їхніх пісень на один мотив, трускавчани сприйняли це як позитивну рису своєї творчості. Більше того, «Мері» зуміли перетворити власний недолік на візитівку: можливо, ви й не зможете відрізнити «Kiss на біс» від «Не Віталік» за першими нотами, але не матимете сумнівів, що це звучить саме «Мері». З іншого боку, тут маємо справу саме з тим випадком, коли альбоми говорять про команду набагато правдивіше і вичерпніше, ніж окремі пісні. Тим, хто хотів від «Мері» відкриттів, доводилося слухати солоденькі «Мерідіани» та більш грізні «Війни в прямому ефірі» від і до. З новим релізом гурту «Кулями любов…» подібним шукачам музичних родзинок варто зробити абсолютно те саме.

Фото: офіційна сторінка «Мері» у «ВКонтакте»

І хоч фронтмен «Мері» Віктор Винник запевняє, що нічого концептуального у третьому альбомі і близько немає, єдина тематична лінія на цих 11 треках все ж простежується – вгадайте, про що. Гурт із жіночим ім’ям у назві знову чудово її виправдовує, і пісні на кшталт «Малишки» чи Victoria тому доказ. Та й із серцем на обкладинці не про кардіостимулятори ж їм співати! :)

«Як багато пісень пережили ці три акорди» – таке дещо самокритичне висловлювання в одній із композицій лонгплея характеризує його напрочуд точно. Звісно, веде «Кулями любов…» роками незмінний для гурту шлягерний ритм із гітарними та синтезаторними підкладками, тому не здивуюся, якщо деякі із тутешніх пісень вже пішли в маси («День народження», «Не дзвони»). Але, як вже зазначалося, не були б це «Мері», якби на черговому релізі не відкрили і нові для себе музичні широти. «Сестра» – майже акустичний майже реп із алюзією на ким вже тільки не цитованого Симоненка та елементами схибленої гавайської гітари. «Ніжно» – симпатична танцювалка, лейтмотив якої сильно відгомінює «Озимими людьми» «Скрябіна». Coda – сповільнений тріп-хоп із «що треба» соляком спеціально для білих танців. Та найбільше недорозкриті сонграйтерські можливості «Мері» демонструє композиція «Біла ріка»: за три з гаком хвилини музиканти встигають перебрати скрипками, психоделічно зіжмаканим звуком, народницьким акордеоном, але дотискають еквалайзер, так ні на чому і не зупинившись. Це як у потенційно монументальних кінокартинах, де постановник хоче розкрити одразу декілька сюжетних ліній, але на виході не доводить до пуття жодну.

«Мері» недарма назвали новий альбом вирваним із контексту висловом. До останнього моменту гурт ніби мало хвилювало те, що враження про нього слухачі зазвичай складають за кількома піснями. А тепер випустив «Кулями любов…», і ось ця трикрипка в кінці – ніби дражнилка, інтригантська кокетливість, заклик «Зазирни всередину! Послухай повністю!». Слухаєш, і так само, як і раніше, розумієш, що «Мері» може більше (а часом навіть робить). Але якщо зараз для них почнеться новий шквал рентабельних ротацій – сумніваюся, що захоче.

В плейлист «Молодого»: «Сестра», «Біла ріка», «Ніжно», Coda

Пилип Пухарєв, Музичний редактор Хвилі української музики «Молоде радіо»