100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Колос. "Дельфіни" 2013 (Рецензія)

Є у фронтмена «Фіолету» така традиція: кожного року 28 грудня, в день свого народження, він випускає сольний альбом. Ну як кожного: «Дельфіни» – це вже друга робота Сергія «Колоса» Мартинюка після минулорічного логплея «28.12.87». Ну як сольний: записуватися музиканту допомагали його одногрупники – гітарист Колік Тимощук, новоприбулий клавішник Єгор Грушин та звукорежисер Роман Сорока.

Фото: notatky.com.ua

Сольне плавання Колоса із «Дельфінами» – це рок на чистій воді. Неначе стара аудіокасета, новий альбом Мартинюка має чіткий водорозділ на частини А та В. Перша лине на слухача романтичним потоком гітарної лірики, окроплюючи слухові рецептори ніжним бубном і свіжими крапельками клавіш. Друга сягає глибше – заходить на територіальні води літературно-музичних проектів на зразок «Андрухович та Karbido» чи «Жадан і “Собак у космосі”», втілюючись в аудіопоезії. Свої типово постмодерні вірші Колос читає під штормові біти і мейнстрімові синтезатори (окрім заключного «Синдрому Клерамбо», де несподівано вигулькує добродушна теплота радянської естради).

«28.12.87» розповідав про найважливіші віхи життя «фіолетового» лідера в стилі unplugged, а «Дельфіни» мали б бути скоріше «Білими воронами». Як відомо, багато вчених називають ссавців із плавцями надзвичайно розумними створіннями, а деякі навіть вважають, що ці істоти прийшли до нас із інших світів. Саме таке відчуття нетутешньої інакшості не покидає музиканта протягом всього релізу. Іноді здається, що це лише природні емоції тонкої творчої натури – мінливі, як погода на морі: щойно ліричний герой «проріс у цей світ» («Титанік. Дно. Небо»), як за три хвилини знову ризикує бути надкушеним пазурами екзистенції («Шість. Шість. Шість»). Та не слід думати, що Колосу дійсно чуже все людське, адже його позаземний первень нерідко взаємодіє із яскравими деталями з картини повсякденного життя-буття. Наприклад, колосова Єва носить «Трусики в ромашках», дружина Шиви вперто не збирається вставати з його ліжка («Моя Шакті»), а в «Правилах мазохізму» знайшлося місце для кількох жирнючих матюків. З такими амбіціями Сергію слід було назватися не КОлосом, а КолОсом :).

Другий сольник Колоса найкраще сприймати як вишуканий подарунок справжнього творця собі та слухачам. Бо ми у такий день поїхали б із друзями до аквапарку, а Сергій Мартинюк засів з ними у студії і записав «Дельфінів». Альбом не зобов’язаний подобатися всім фанатам більш драйвового «Фіолету», а от для поціновувачів розумного і красивого гітарного саунду – те, що треба. Тут немає претензій на переворот у сучасній українській музиці, бо ж і Мартинюк – не дельфін :). Тому добре, що деякі речі залишаються для нього незмінними тільки з тієї причини, що «є така традиція…». Відтак насамкінець хочеться сказати Колосу тільки одне: до зустрічі 28 грудня 2014 року!

Пилип Пухарєв, Хвиля української музики «Молоде радіо»