100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Аукціон? Конкурс? Націоналізація!

Дискусія про спосіб розподілу частот – конкурс чи аукціон? – залишила осторонь важливіше питання. А ЩО, власне, розподілятимуть? ФМ-частоти в Алушті чи Конотопі, УКХ-частоти в Києві, від яких їхні власники відмовилися самі? Якщо так, то яка, зрештою, різниця? Що це кардинально змінить?

Український радіопростір наскрізь гнилий. Це знають фахівці, а слухач, не знаючи подробиць, відчуває, вмикаючи приймач (радіо – не телебачення, обдурити важче.) Не торкатимусь цін на рекламу та розміру сплачуваних податків, не буду згадувати й про рейтинги – все це далеке і від чесного бізнесу, і просто від здорового глузду, але хай розбираються між собою власники радіостанцій, рекламодавці та податкові органи.

Бо у цієї гнилизни є ще глибше коріння – про нього знають усі, але в експертних дискусіях обговорюється, на жаль, зовсім інше.

За законом, частота не є власністю – радіостанція лише отримує право мовити на ній – заробляти гроші на певних, чітко визначених умовах. Держава в особі Нацради встановлює умови – ті, які максимально забезпечують інтереси слухачів - справжніх власників усіх радіочастот. І видає ліцензію на мовлення тому, хто найбільше відповідає цим умовам.

Але, як всі ми знаємо, частоти роздаються у власність. Так замість заявлених на конкурс цікавих та потрібних радіостанцій з’являються схожі одне на одного потворні клони. Де заявлені програми – просвітницькі, культурологічні, цікаві та різноманітні? Де унікальні формати, розмаїття яких дає можливість вибору та створює багатство нашого (а він таки наша з вами спільна власність!) радіопростору? Найбільший цинізм полягає в тому, що частоти перекуповуються і перепродуються, в більшості випадків навіть без переоформлення ліцензій. ТОВка лишилася така сама, старі позивні для годиться пару раз на добу ставляться. І нічого, що це зовсім інша радіостанція, яка права мовити на цій частоті не отримувала.

Це банальні речі, але про них ми чомусь не говоримо. Ми багато критикуємо Нацраду, говоримо про корупцію при видачі ліцензій. Ну добре, зробимо так, що ліцензії будуть видаватись (прямо кажучи – продаватись) чесно, прозоро, на абсолютно рівних умовах.  Але що зміниться в ефірі? Що з цього слухачу?

.. Коли нові уряди в країнах третього світу бачили, що природні багатства узурповані купкою паразитів, вони оголошували націоналізацію. Це крайній, але дієвий спосіб, коли інших вже не залишається: розчистити поле від  потаємних оборудок, тіньових схем та кругової поруки. А далі вже створювати правила гри – рівні, справедливі, обов’язкові для всіх.

Радіочастотний ресурс – це також національне багатство.  

Перша публікація - на "Телекритиці"