100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

В глибини нескінченності...Любка Дереша

"- Дорога в житті одна. В кінці смерть, політ з гребеня хвилі. Нам нічого втрачати, крім своїх ковзанів, а на них по асфальту далеко не зайдеш.

- А куди ти намилився?

-Хочеш знати, куди? Далі, в глибини нескінченності. Наближатися до дійсності."

 

Таким для мене є Любко Дереш. Мені думається, що це він про себе й написав, невтомний шукач себе і світів у собі.

Моя історія любові до його творчості почалася з "Поклоніння ящірці", яка мене обурювала, викликала злість, роздратування, але страшенно притягала своєю внутрішньою силою, чимось незвіданим. Я щиро зненавиділа цю книжку і її автора, але не могла відірватись ні на мить від її  сторінок аж до останньої.

Як зараз пам'ятаю, я сказала своєму коханому: "Це перше і останнє, що я читаю з Дереша. Більше мені не купуй.". А наступними вихідними поїхала на Петрівку і сама не знаю чому, придбала "Культ". Книжка захопила, віднесла у інший світ. Вона мені сподобалась, але причини цього я також назвати не можу.

Далі, настала черга "Архе", яку так і не осилила до кінця. Я лишила ці польоти наркотичної свідомості комусь з інших його читачів:-)

І ось нещодавно в моїх руках опинився "Намір". Мене вразило найбільше, що я бачу в ній себе, свої роздуми, які я колись вела наодинці. Просто геніальна річ, як на мене. Інших слів не підібрати.

Я оце задумалась...чим унікальний Дереш, чим він дивовижний??

Він завжди шокує, при чому по-різному. Він щоразу інший. Він - загадка. Я не можу впізнати якийсь один стиль в усіх його творах, проте я бачу, як він змінюється, над чим думає, які почуття хоче донести. Це, як у стосунках: вони можуть постійно дивувати, а можуть бути весь час звичними і одноманітними. Так і тут. Це теж стосунки: між читачем і письменником. І через них я росту як особистість, я відкриваю....себе, світ, людей у ньому і в своєму житті.

Дереш - можлива незбагненість

Дереш - це щось! Я згідна.
Так само починала з "Ящірки", була надзвичайно вражена. Книжка підійшла якраз під мій душевний стан. Потім перечитала її разів три чи чотири, аж поки знала, де чия репліка, де який епізод. Усі інші книги читала послідовно так, як вони виходили. Але "архе" (:)) не осилила, скільки не намагалася. Кожною книжкою була вражена, а особливо "Наміром!". До того ж одразу після прочитання слухала інтерв"ю з автором по радіо - і зрозуміла, що це не простий студент, а людина з великим ім"ям. Людина, під пером якої - майбутнє нашої літератури. І причому літератури читабельної, любимої, не набридливої і не нав"язливої. Якщо в перших книжках Дереш був для мене чимось рівним, близьким, то потім він став великим і недосяжним (ледь збагненним, високим, мов зірка в небі). Він надихає і обурює, веселить і засмучує, приносить щастя і неспокій... Незбагненність його вимагає пізнання. Тому читатиму його ще і ще: може, знайду між рядками ключ...