100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

«Трипільське коло» замкнулося

 

Фестиваль, з якого багато хто поїхав вчора чи навіть позавчора, для мене закінчився лише сьогодні вранці. Поділюся свіжими враженнями, не відкладаючи на завтра, бо, як показує досвід, це означає – ніколи.

Цьогорічне «Трипільське коло» справді, як багато хто попереджав чи передчував, було не таким, як усі попередні. За первісною ідеєю, нагадаю, фестивалів мало бути 4, і остання стихія - «Повітря» - була минулого року (хоч тоді фестиваль різні люди, не змовляючись перейменували у «Трипільське коло. Багнюка»). Тож і через це, і через гучний конфлікт між організаторами цього року фестивалю могло не бути. Але він відбувся – і у його відвідувачів були ці кілька заповнених тим (чим кожен їх собі заповнив, днів) ну і звісно, у нас всіх є тепер ця тема для обговорення.

Було багато речей, які мені не сподобалися: відсутність вказівників в метро; фестивальні автобуси на 10 гривень дорожчі за звичайні та проблеми з ними; волонтери, очі яких не горіли ентузіазмом (моє з ними спілкування було мінімальним, але читав вже тих, хто пише про це докладніше); фестивальна валюта «копи» - торгувати мали виключно за неї (віддаючи десятину при конвертації організаторам) під загрозою штрафу, і атмосфера тотального порушення цього правила; і те, що представникам преси видавали лише бедж, який треба було з собою носити і думати, як не загубити...

Можливо, накладок у минулі роки було не менше. Але мені чомусь не пригадується жодна. Напевно тому, що було щось особливе, «чего не выпить – не съесть», як співає класик, коли непередбачувані зміни, неполадки в організації чи погодні примхи не помічаються або, максимум, викликали посмішку.

Цієї атмосфери на «Трипільському колі. Парад стихій» я не відчув. Був той самий простір, багато тих самих майстрів та кавочайних точок, багато тих самих гуртів, багато старань з боку організаторів зробити все як мінімум не гірше, ніж у попередні роки (це відчувалося зі слів Олеся Журавчака на прес-конференції). Але того невловимого, що завжди стояло за всім цим (наприклад, 2009-го) – не було.

Це не оцінка, для якої у мене немає жодних підстав та бажання – це відчуття. Але наскільки я для себе зрозумів, слухаючи розмови людей навколо – відчуття не лише моє, хоч і формулювали це по-різному.
Якось не випало сказати це на фесті ні Олесю Журавчаку, ні Володимиру Сороці, з якими ми знайомі не перший рік по різних гарних справах і які, сподіваються, не образяться. Як не образилася, сподіваюся і Наталка Лещенко і інші хороші люди, які зробили «ТК» таким, яким ми його знаємо, і які закликали цього року не брати участь у профанації первісної ідеї.

Чи шкодую я, що поїхав до Ржищева і провів там 2 дні (на перші 2, коли, кажуть, було чудове відкриття і дуже гарно виглядали китайські ліхтарики у небі, потрапити не вийшло)? Не шкодую.

Було це дивовижне місце – велике, фестивальне поле, і маленьке – де я ставив намет минулого року, і куди так хотілося повернутися. Була якась особлива кава та смачна їжа. Були роботи майстрів – деякі просто космічні (хоч цього року, якось так склалося, нічого собі не купив). Був Дніпро і ці дивовижні краєвиди, а ще нарешті знайшлася стежка до кього, яку не вдавалося знайти у попередні роки.

Програма на великій сцені вразила не сильно. Але найяскравіше враження від фестивалю – це виступ гурту «ТеЯRем» і кількох гуртів після них на Малій сцені. Ввечері останнього дня, коли основна маса народу роз’їхалася, вони співали лише перед кількома десятками людей. Хтось танцював, хтось підгравав на бубоні, хтось грівся в променях сонця, що заходило. Було дуже просто, природно, по-справжньому.

Зі сцен, що спливають в пам’яті – також хода Короля Сміття та витівки 3-х «грязьовиків» (чи як там правильно називаються володарі цієї стихії?). Відчуття, що ти таки в казці. Дуже сподівався, що хтось їх зафоткає (сам був без апарата) – і така людина знайшлася (дякую, Alex Zakletsky!).

 

Ну і ще – зустріч з парою бурундуків, які діловито проходили прямо біля палатки. Ніколи не думав, що вони у нас водяться, і що вони такі здоровенні :-).

Що буде з «Трипільським колом» далі? Може, й справді, після викликання усіх 4-х стихій магічний обряд «Трипільського кола» закінчився? Чи, може це рух по спіралі (саме вона була символом цьогорічним символом), і фест, який щойно минув – перехідний?...

Наостанок хочу уточнити, що цей пост - моє враження як відвідувача фестивалю, а не позиція «Молодого радіо». Якщо говорити про діловий бік справи – а «Молоде» цього року, як і в попередні було інформаційним партнером – то тут нарікань жодних. Ми разом провели конкурс, а організатори виділили безкоштовні квитки, наші логотипи були на всіх друкованих матеріалах. Усі домовленості виконувалися з обох боків, а спілкувалося (хоч і віртуально) легко і без жодних проблем. Тож і наступного року, якщо до нас звернуться, ми знову виступимо інформаційним партнером «Трипільського кола». Адже підтримуємо усіх, хто щось творить, і віримо, що ними керує добро та любов, а помилки – це лише вказівники до мети.