100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Подільські простори

Хмельницький...

Вечірнє небо трошки насупилось в очікуванні дощу. Молодь снувала туди-сюди центром міста. Центральна вулиця, на перший погляд, дуже маленька, і нічим не примітна. Проте її бруківка, декілька старовинних будинків, і люди, яких я бачила по дорозі, створювали якусь неповторну атмосферу затишку. Відчуваєш себе просто, як вдома. Ще є така собі "алея зірок", де можна викарбувати будь-що на замовлення і залишити частинку себе у цьому місті. Переважна більшість надписів у стилі: "Я тебе кохаю. Твоя дружина" чи "З днем народження. чувак":).

Меджибіж...
Напівзруйновану фортецю Меджибожа
чомусь хочеться назвати "українськими Афінами". Стіни фортеці збереглися, але всюди якісь ями, провалля, підземні ходи. Коли лізеш кудись і вслід осипаються сходи, стає трошки моторошно.

Єдине безпечне місце, куди можна залізти, - Оглядова вежа. Але не раджу робити це тим, хто боїться висоти, як я :)

У Меджибожі я вперше в житті потрапила у Синагогу. Вивіски, стенди, назва вулиці, де вона знаходиться, - геть усе на івриті. Синагога має два поверхи: внизу - їдальня і шось схоже на душ, де проводять обмивання, нагорі - приміщення для служби. Окрім книжкової шафи, місць для відвідувачів і умивальника там нічого немає. Неподалік від Синагоги - невеличке приміщення для молитов. Усередині - декілька склепів. Від смороду лампадок і свічок важко дихати, шепіт і голосіння наче розчинились у спертому повітрі. Таке враження, наче потрапляєш у якийсь інший світ.

 
На виїзді з Меджибожа - руїни Костелу...

Хотин...

Хотин у мене викликає почуття якоїсь величі, навряд чи комусь вдасться коли-небудь здолати її дух. Коли торкаєшся стін, здається, відчуваєш саму історію на дотик. Сказати, що там ДУЖЕ гарно, все одно, що нічого не сказати. Це можна лише побачити і відчути.

 Біля фортеці, як і всередині, - ходити-не переходити, за раз принаймні. Підземні ходи, невеличка каплиця, приміщення, де колись був гарем (як кажуть:), величезна криниця посеред двору - просто вражають.

Існує легенда, що у стіни Хотина замурували жінку з глечиком, до цих пір дуже чітко видно її силует.

 Стіни, якими обнесено фортецю, зроблені із піску та яєчних жовтків. Цікаво, скільки яєць використали на таку велич? А ще цікавіше, скільки кур знесли ці яйця? :)

Дністер...

Дністер оповитий незліченною кількістю легенд. Місцеві, смакуючи, розповідають, скільки життів він забрав. Так, наслухавшись, виникає відчуття поваги до його "містичних вод". З тутешніх там майже ніхто не купається, лише у окремо відведених місцях і переважно біля берега, де страшенна муляка.

Але цього разу знайшовся сміливець, який його переплив :)
Після цього хочеться вірити, що легенди про Дністер залишаються легендами і не більше...


 P.S. Всі кольорові фото належать перу Наталі Палкіної :)