100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Про стандарти

Сучасне суспільство так звикло до стандартів. Усі товари в нас сертифіковані. Продукти повинні мати знак якості. І це зовсім непогано - навпаки. Просто інколи мені здається, що ми вже і людей звикли сприймати, як продукти...або товари, що обов"язково повинні бути в рамках норм, правил.
Здається, що кожному необхідно мати такий собі державний (чи просто загальний) стандарт, без якого тебе просто не впустять у соціум. Індивідуальність, мабуть, зараз не в моді...


Ми самі заганяємо себе в рамки. Ми робимо людину схожою на продукт із супермаркету. Візьмемо, наприклад, пляшку кефіру. Може бути різна етикетка, форма, оболонка. Але внутрішнє наповнення повинне бути однаковим... Та людська душа - не продукт. Не може бути людей-роботів з однаковим світосприйняттям. А ми ... хочемо бачити себе в інших. Ми переймаємось, що про нас подумають, ми самі все ускладнюємо... Звісно, норми поведінки повинні існувати, але ми боремось із своїм "я". Закопуємо його подалі і вдягаємо маски.

А знаєте, що на підприємстві роблять із нестандартним продуктом? Його перероблюють. Його не випускають у світ, поки він не відповідатиме показникам.

Світ дорослих людей такий вимогливий. Ти не повинен вести себе, як дитина. Дорослі...
Прикидаються? Чи настільки вже окам"яніли? У цьому світі, здається, всі носять маски. Тут є бізнес і гроші, слава і влада, робота і кар"єра. Чого тут нема? Мабуть, простоти. Тої дитячої наївності, довіри, радості... Тут кожен грає свою роль - сильної і впевненої людини. Тут ніхто не має права показувати слабкість. І вони говорять, що вони дорослі, а ти ще маленький, бо даєш волю емоціям і залишаєшся собою. Хто вони? Хіба дорослі? Актори... Кожен грає того себе, яким хоче, щоб його знали й поважали. Якщо ти поводишся нестандартно - тебе сприймають маленькою і вчать жити. Ніби самі досягли в цьому майстерності. Рано чи пізно люди одягають маски.

    ***
 
Цікаво, чи є хоч хтось у їх житті, хто бачив би їх такими, як є, і просто - любив?..

    ***

Чому люди так граються? Можливо, бояться?.. Їм страшно бути не такими, страшно показатися безглуздими чи смішними...  

А, можливо, просто страшно бути собою...

А, може, це відсутність любові таке робить із кожним? І люди закриваються, ховаються, стандартизуються...губляться в натовпі таких же, як вони і вважають себе дорослими.

Важко любити людину, знаючи її серце. Але, лише досконала любов проганяє весь страх. Страх, що тебе не сприйматимуть. То, може, варто все-таки спробувати бути собою і повчитися любити інших? 

 

"так что лучше

"так что лучше не сокрушаться, что вокруг так много стандартов, а радоваться, что мы им можем не соответствовать:)))))" - чудово сказано! хіба взагалі це життя і все в ньому нам дано не для того, щоб радіти? :-)

Маскарад, где

Маскарад, где теряют браслеты,
Маскарад,где теряют любовь...
И к крыльцу подъезжают кареты
С чьей-то новой бездомной судьбой.

Маскарад, где теряют любимых,
Маскарад, где теряют себя,
Где всё вскользь, по касательной мимо,
Где никто не заплачет любя... (Лада Лузина)

Одна из немногих женщин, ход мыслей которой мне импонирует... а поэзию ее люблю за тонкость...

Мы привыкли жить в таком маскараде - так и правда проще... Ведь одеть выданную форму в офис легче, чем выбирать среди кучи одежды и аксессуаров, стараясь создать свой личный образ... вот так и с мыслями, поступками, отношениями - стандартно легче, пусть и не счастливей... и далеко не все настолько сильны, чтобы не бояться идти против... и еще меньше людей сильны настолько, чтобы воспринимать чужой бег против течения не как личную обиду (и внутреннюю агрессию за то, что это явный пример "другой" жизни), а с улыбкой и пониманием:)

Управлять массой легче, чем отдельными личностями, поэтому общество это поощряет... и так будет всегда - ведь если все станут "иными" и нестандартными, это уже будет их отличительной чертой, объединяющей и определяющей... так что лучше не сокрушаться, что вокруг так много стандартов, а радоваться, что мы им можем не соответствовать:)))))

Керуватися

Керуватися зовнішнім (стандарти) ніби простіше, але водночас і складніше. Коли керуєшся внутрішнім, починаєш не просто жити по-справжньому, а й усвідомлюєш, скільки енергії, часу, життя марнується на оті всі роздуми, як відповідати чиїмось очікуванням, порівняння себе з іншими і те де. 

Коли вдається жити власною правдою якийсь час все стає простішим і легшим. І світ навколо якимось дивним чином також змінюється :-)