100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Історія кохання

Кохання...
Кожен з нас,хто ще не закоханий, навіть якшо каже, що це нерпавда:), десь у глибині душі мріє, аби воно з ним сталося...чудове, загадкове, пристрасне і шалене кохання!!
Розкажіть Вашу неповторну історію кохання, яка могла статися і сталася тільки з Вами!
Пропоную тут ділитися власними враженнями, досвідом, бажаннями і радістю. І обговорювати все-все-все, що турбує.

Ось я, наприклад, познайомилась з коханою людиною в неті...і безмежно щаслива зараз:)


Не можна зневірюватись!

Не можна зневірюватись, якщо мрієш про кохання в своєму житті. Що би не сталося, воно вже сталося, це лише досвід, а не послідовність, якшо, звісно, ти сама цього не хочеш. Питання полягає не в тому, що було вчора, а в тому, що є сьогодні.

Відкрий коханню своє серце і воно саме тебе знайде, де б ти не була.

Подумай, чого очікуєш від кохання. І просто пам'ятай, що воно вже є, тому що народилося  в твоєму серці. А час зайти в твоє життя воно знайде саме, повір, це завжди несподіванка :-)

Щасти!!

знову про кохання

Ось розмовляете ви тут про нещасливе кохання, я теж вирішила долучитися,хоча може вже і пізно. Я теж покохала одного разу. Наші стосунки були досиь дивні,але я чомусь безмежно довіряла цій людині. І якщо б мені довелося ввірити йому своє життя, я б навіть не сумнівалася. Але ми розійшлися,як не дивно з моєї ініціативи. Це мабуть і сталося через моє небажання сприймати реальність такою,якою вона є. Після цього мені не хотілося жити майже рік. Потім зєявилася інша людина. На той час він був єдиним, хто мене підтримав. І мабуть через подяку я почала з ним зустрічатися, згодом я до нього звикла,він став мені близькою людиною, але кохання не було. Мені це спочатку подобалося,тому що я бачила реальність, та все ж ми розійшлися.
Після останніх стосунків мені навіть не було сумно. Я це все кажу до того,що неможна шукати втіхи у стосунках із людиною,яку не кохаєш. Зараз я вже заспокоїлась, але не підпускаю до себе нікого. Мабуть страх,що мені знову бути боляче засів глибоко у підсвідомості, і тепер будь-яку симпатію я намагаюсь заглушити. Ось вам і кохання...

Нещасливе кохання

Знаєте, я теж пережила нещасливе кохання. Тоді, коли, здається, життя подаруєш, аби людина поруч була щасливою. А у відповідь - ...
Не було відповіді, була порожнеча, коли все механічно повторюється, без упину повторюється... це, як ходити за хлібом щодня. Не пагано, і не добре, а просто треба, всі так роблять :)
Пережити нещасливе кохання важко, але...життя одне. і треба жити далі. Як колись написав  Муракамі, танцювати і не зупинятись, просто танцювати. Коли я зрозуміла, що життя продовжується, і воно таке ж прекрасне, я не шукала нового кохання, не відрікалась від нього, а просто жила. Єдине, я серцем знала, що є десь моя справді кохана людина і, коли треба, вона сама прийде в моє життя, щоби іти далі разом :)

Так воно і сталося....

Нещасливе кохання - це теж частина, неповторна частина Вашого шляху, і в тому числі шляху до щасливого кохання!!

Нехай щастить! :)

А в мене

А в мене нещасливе кохання...І що тут можна ще додати. Коли нема взаємності, коли любити важко?.. Ось воно-кохання, яке не дає крил, а опускає до землі.
Вибачте за такий настрій. Ось воно-кохання... Багатостороннє...

Кохання...

Кохання... Що я знаю про кохання?..;-)
Знаю, що воно приходить зовсім несподівано, раптово, коли зовсім його не очікуєш... Вражає до глибини душі, наче й справді Амур стріли пускає. І ти вже не просто живеш-ти літаєш. Десь далеко-далеко у хмарах, високо в небі, в мріях, в думках...Кохання дає крила-величезні білі й пухнасті крила підіймають тебе над землею.
І живеш уже не тільки для себе, а й для своєї половинки.
У щасті і горі, у радості і печалі,у багатстві і бідності...завжди разом.
І скільки б не було труднощів попереду-справжнє, чисте, прозоре й відверте кохання все витримає, все подолає...
І не так важливо, чи взаємне це кохання, чи нерозділене, чи щасливе, чи не дуже-адже в будь-якому випадку воно вчить нас, дає приватні уроки, які більше ніде неможливо отримати. Воно вчить думати про інших, не бути егоїстом. ВОНО ВЧИТЬ ВІДЧУВАТИ один одного і дарувати цілі світи зовсім безкорисно, адже кохання йде від серця і не підкорюється ні обставинам, ні розуму!;-)
КОХАЙТЕ І БУДЬТЕ КОХАНИМИ!

:)

В житті трапляється по-різному...я особисто ніколи не вірила в знайомства по нету...точніше про стосунки, до яких такі знайомства можуть призвести:) Але бачиш як..воно вийшло ...

Про недоліки... мені здається, кохання не є сліпим, як це загальноприйнято вважати, кохання мені допомагає рости й розвиватися як людині, як особистості. Бо не кожен може тобі сказати, наприклад, про твої помилки, чи недоліки, чи про те, чого ти не бачиш з якихось причин...не з докором, а з участю...розумієш:)

Якшо даєш коханій людині свободу бути собою, неможливо не бачити її переваг і недоліків... Якщо ж бачиш перед собою те, що хочеш бачити, очікуєш, уявляєш про людину, рано чи пізно розчаруєшся...

Це моя особиста думка....

Я для себе відкрила, що КОХАННЯ не дає розчарування, а дає особливу свободу, про існування якої раніше навіть не уявлялося...

І справа тут не у досвіді....не можна знайти кохану людину. Якшо вона існує в твоєму серці, вона сама прийде в твоє життя, не має значення яким шляхом, адже шлях до серця вже прокладено.

Щасти тобі!!! 

 

Дякую! :-)

Дякую, за відповідь.
Мабуть, більшість із нас очікує від чоловіків любові, розуміння, ніжності, тепла, ласки, підтримки...і ще можна продовжувати список :-)
Але, часом, дуже важко віднайти саме ту людину...
І ще є дещо важливе. КОХАННЯ! Воно засліплює яскравістю почуттів, думаєш: ось ВІН, нарешті! І закриваєш очі на недоліки, мінуси... Сподіваєшся на щось неймовірне. А потім трапляється дещо і раптом усвідомлюєш: а він, виявляється такий... Але КОХАННЯ! Змушує не здаватися, йти далі, пробачати, бо саме з цим чоловіком бачиться щастя. Ось тут-то і можна помилитися...І раптом зустрічаєш іншу людину, гарну, чудову...КОХАЄШ іще того, а ревнуєш чомусь іншого, що дуже збиває з пантелику, а моральні принципи бунтують всередині.
Ось-така штука.
Щасти й тобі! :-)
Ніколи не думала, що історії знайомства через інтернет можуть закінчитися так романтично ;-)!

Моя історія....

Познайомилася я зі своїм коханим на одному з чатів, при чому абсолютно випадково: по чатах я рідко зависаю, адже просто не розумію, що там цікавого:) а то переглянула одного разу популярне тоді кіно "Хотабич"...і вирішила відвідати бізар. Нікого і нічого я там не шукала окрім невимушеного спілкування ні про що власне, тоді в мене був нелегкий період у особистому житті. Швидко з’явилося багато нових знайомих,які через певний час так же швидко й зникли з мого життя, з кимось продовжили спілкування вже в асьці, з кимось досить мило попрощалися...Через день-два я помітила, що постійно спілкуюся з одним і тим самим знайомим у айсік’ю:)Він вмовляв мене зустрітися...я відмовлялася, але десь через тиждень-таки погодилась, подумавши про себе: "От раз зустрінемся і все на тому:)".
З цього і почалась наша історія кохання...яка продовжується і по нині...
З приводу твого питання: я б тобі порадила собі особисто максимально відверто дати відповідь на одне питання: що ти очікуєш від стосунків з чоловіком, що шукаєш? Коли відповісиш, отримаєш відповіді на решту супутніх питань!:)
Щасти тобі!!!

Класно!!!

А давай ти своїм прикладом покажеш всім, як це робити, бо, знаєш є деякі люди, які соромляться розповідати про почуття навколишньому світові, ховаючи в собі історію свого кохання...А я обов"язково тебе підтримаю і напишу щось незабаром:-)
І ще, знаєш, виникло таке питання-може ти допоможеш...Також буду рада отримати відповіді від усіх бажаючих!
Я давно кохаю одну людину...І я дуже-дуже впевнена у своїх почуттях до нього. Але дещо сталося. Нещодавно я познайомилася з хлопцем...Нічого особливого в ньому нема... (хоча...є, звичайно. всі ми по-своєму особливі!) Ні, я в нього не закохалася, ні...Але я чомусь ревную його майже до кожної дівчини...До речі, він не один...І все-одно я не кохаю, але ревную. Зі мною таке вперше, напишіть, будь-ласка, хто, що думає з цього приводу.
Заранні дякую!