100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Житомир - місто "без обличчя", яке я люблю

Мої минулі вихідні промайнули в Житомирі. Вкотре. Важко сказати, який це "вкотре" раз за останні чотири роки. Десь між десятим і двадцятим.

Це місто «без обличчя», - в ньому, на перший погляд, немає нічого видатного. Старі будинки, церкви, які вціліли попри війни і час, або ж руїни споруд, схожі більше на привиди з минулого, аніж на пам’ятки архітектури. Ще тут інакший плин часу, не просто повільний, - це щось поміж сном і забуттям. Єдине, що мене міцно прикуло до Житомира, - моя кохана людина…

Попри несумісну із життям спеку, в суботу ми влаштували післяобідню прогулянку. Пройшлися парком, вийшли на середину мосту. Довго-довго дивились у каламутні води Тетерева, а потім – на хмару понад лісом, за якою сховалось сонце, викарбувавши образ ягниці у весняному вінку із пишними кулями морозива під носом. Я була щаслива, що не було фотоапарата та інших «цифрових спокусників» залишити цю картинку десь окрім серця. В ту мить я збагнула незбагненне і подумала невимовне, те, про що мовчать тільки двоє, - я люблю Житомир. Він дуже гарний, але його краса «не кричить» про себе. Вона чекає слушного часу і слушного співрозмовника, як та «елегантна їжачиха», щоб викрити себе.

 

Фото - вересень 2009

У «рудівському» магазині-кафе, що поруч з нами, перед самим закриттям – аншлаг. Мені конче хотілось пломбіру і солодку корзинку з дитинства, пузатий дядько обляпався на радощах своїм молочним коктейлем, пара з немовлям вмостилася за столиком з напоями і морозивом,а  охоронці вже закрили вхідні двері і жартують з відвідувачами. В центрі уваги – продавчиня, дуже колоритна. Кажуть, вона працює там стільки, скільки існує сам магазин. Таке враження, що всі заходять до неї в гості, - потеревенити і морозива поїсти. Смачнючий пломбір розливався прохолодою в тілі, а галасливий люд – затишком в серці…

Люблю Житомир.

Дякую, я -

Дякую, я - втретє їду. 

Ти знаєш,  я почала любити і цінувати Київ, як тіки приїхала з Москви. Так що у нас тут порівняно міні-готель, та ще й на горі, з шикарною річкою, Подолом, лісами,....

Знаєш, мабуть,

Знаєш, мабуть, ті місця, які мені там подобаються...для когось занадто звичайні. А для мене - особливі.

Парк там великий, я сама його ще весь не обійшла.  

Так, дякую, що поділитесь. Як збиратимуся їхати в Житомир - запитаю! Тим паче, на мою думку, варто цікавитися, що саме приваблює в місті не тих, хто там народився й виріс (пробачте, місцеві), а тих - хто отак просто полюбив його.

Про Київ...знаєш, ти права. Готель. Купа поверхів. Каміння. Насправді, якщо чесно, мені Київ не дуже подобається. Лиш певні його місця приваблюють - там, де можна відчути природню красу і сховатися від тих, хто вічно поспішає жити. Там, де менше машин, будинків...   У столиці є можливості знайти роботу, отримувати зарплатню, але жити тут завжди я б, мабуть, не хотіла...

Мооооооре)))! Бажаю ніжного сонечка, лагідного вітру, теплого пісочку, помірних хвиль. А ще - відчувати море і насолоджуватися ним! Щиро рада за тих, кому вдається відпочивати на морі (я була лиш раз), от тільки деякі звикають і воно стає буденним. Будь-ласка, не допусти цього! Море - кожного дня неповторне, різнокольорове з певним настроєм...там все особливе - і вода, і сіль, і камінці на березі!

Бажаю чудового відпочинку! ;-)

А ще була в

А ще була в Олександрії, десь років у 16. Спогадів ніяких, і у парку мені не дуже сподобалось. 

Про цікаві місця Б.Ц. обов'язково розкажеш. Ми поки шо на мооооре, а там як життя складеться, так і поїдемо. Про Житомир теж з радістю поділимося нашими місцями, де варто побувати.

Бачиш, щоб відчути щось до Житомира мені треба було 4 роки. Кажуть, тим, хто там живе, - часом і більше, бо ти звик до того, що під носом. Моє рідне місто - Київ, однак я і досі не завжди його відчуваю. Воно часто мені скидається на готель з купою поверхів та інтер'єрів...

"Щоб зрозуміти

"Щоб зрозуміти моє "без обличчя", варто там побувати." - колись обов"язково з"їжджу! :) І, думаю, "колись" станеться цього літа))).

Про Білу Церкву - о, ти там колись була в дитинстві?! :) Цікаво, які спогади? Бо для себе я відкрила це місто лиш рік тому, але перебування там настільки позитивно впливає на мене - неважливо, чи то я на практиці була (жила місяць), чи в гості приїжджаю, чи на концерт. Там просто...дихається легко!.. Там я стаю добрішою...там....там - дуже гарно! :)

Як матимеш можливість, обов"язково поїдь. Звісно, бажано не на один день...бо занадто мало часу, щоб відчути Білу Церкву.

Та, думаю, тобі там має сподобатись. ;-)

P.S. Можу підказати, де саме варто побувати. :)

На фото - одне з

На фото - одне з моїх улюблених місць Житомира - пейзаж з мосту. Власне на тому місці і була хмарка :).

Ще є кілька "інтимних" місць, про які і з якими хочеться мовчати, просто будучи там наодинці з собою.

Щоб зрозуміти моє "без обличчя", варто там побувати. До речі, я вже давно хочу відкрити для себе Б.Ц. заново - не була там з дитинства...

Гарно написано,

Гарно написано, з почуттями, видно, що з любов"ю.

От тільки... дивлюсь на фото і не погоджуюсь, що Житомир - "місто без обличчя". Пробач мене, звісно. :) 

У нього є обличчя! Мабуть, у кожного міста чи взагалі - населеного пункту, воно є. По-своєму прекрасне. Поглянь, яке фото: зліва річка чи озеро, в якому догори дригом ростуть дерева, внизу по центру - хатинки й споруди різних форм, розмірів, кольорів, листя грає барвами, дорога стрічкою в"ється. Особливо подобається...не знаю, що то? Справа в кутку...альтанка? Що б то не було))) Правда, те "щось" чудове, гарно вписується в пейзаж? :) Дахи будинків...ліс за горизонтом...світле небо... Хіба не обличчя? Бачиш, Маріанко, на тебе дивиться Житомир своєю красою й неповторністю! І це лише фото. А ще, бачиш, як грає Житомир кольорами в мильній бульбашці? Його частинка в ній відображається...хоч на мить, але ти бульбашкою дала місту неймовірну можливість - пролетіти і побачити себе одночасно: знизу та зверху. Хіба не диво? ;-) 

Думаю, за це тебе Житомир теж любить. І не тільки за це.

P.S. У мене теж є місто, яке люблю, тому досить добре тебе розумію. В ньому почуваюся вільною і дуже щасливою ще тоді, як заїжджаю маршруткою. Сама не розумію, чого так, але відчула там політ душі й виразну легкість, як тільки вперше туди потрапила. Це місто - Біла Церква. Здається, звичайне собі, нічого особливого...можливо, ті, хто там постійно мешкають, не відчувають цього, але для мене - НАДЗВИЧАЙНЕ місто! :) Якось теж розповім.