100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Олена Сидоренко про інтелектуальний секс з відвідувачем і роботу над людським щастям

Дива поруч! Інколи так дивує, що у абсолютно звичайній крамниці можна здибати цілком несподівану річ, не штамповану десь на китайському виробництві, а зроблену дбайливими руками і творчою думкою. На таку річ часом буває просто приємно подивитися і порадіти за її творця, а часом і придбати для себе або для когось. Мені вдалося трохи зазирнути за лаштунки однієї з таких «звичайних» крамниць зі світом незвичайних речей. Секретами свого захоплення і роботи поділилася з «Молодим радіо» Олена Сидоренко - художник, мистецтвознавець і директор мистецького об’єднання «Мудра РІ4».

 

Про те, з чого все починається – або не починається…
Зазвичай люди, які підходять сюди… Таки насмілюються, попри перше враження «йома-йо тут така відьма сидить, а довкола неї якийсь капець діється…». Все ж таки люди, які сюди насмілилися підійти і навіть заговорити, вони варті того, щоб витратити кілька хвилин дорогоцінного життя, поспілкуватися і донести до них частину істини в моєму виконанні. І от коли людина сюди зайшла, вона сюди повернеться. Якщо людину тут щось вчепило, якщо у людини щось забриніло у відповідь на всі ці штуки, здорово! Значить, вона зі мною резонує. Вона пригадає, що ось Васькові оце подарувати напевно годилося б і тихесенько, настирливо сюди таки притопає, підійде трохи ближче, як той лис в Де-Сент-Екзюпері, спробує собі подивитися, а що ж Васькові тут можна здибати. Це тішить, бо дурні відсіюються на рівні мулатів. Ті, що приходять із вигуком «ой, Чунга-Чанга???!», - точно люди, на яких моїх слів витрачати не слід. А ті, що підходять ближче, - це вже цікаво.

Про інтелектуальний секс із відвідувачами
Приходить людина, навіть поговорити з нею буває дуже здорово. Приходить буває якийсь гострослов і як нагострословить тут. Як розкаже мені про свого грибка, який буде дуже веселий, коли підбереться до ноги у конопляному взутті. Все ж є про що згадати, є кого процитувати потім іншим поколінням відвідувачів. Здорово! Дуже приємно! Це екстаз, таке задоволення, більше від чуттєвого. Інтелектуальний секс з відвідувачем, так би мовити.


Про божевілля у гомеопатичних дозах
Буває, звісно, що приходить людина, яка ну… не буде це носити. Це їй якось незвично, вдягти такі штани, ой??! Але якщо щось не таке незвичне, а розбавлене до гомеопатичних доз… Доводиться потурати і цьому і придумувати штани а-ля Стас Шумлянський, які зміг би носити цікавий, освічений персонаж, але не такий, щоб дуже епатажний. Зовсім епатажна річ не пішла би йому зовсім. Він її злякався би, повісив у шафу і відгородився ще чимось від тої шафи.

Про щастя зробити з людини породистого слона
Мені дуже подобається, коли приходить якось людина. Починаєш під неї щось розробляти, починаєш викладатися під цей образ, під цю людину. Сплетеш там 3-4 шапки і перші 2 людина називає своїми, це теж втіха. Тому що, власне, я не сприймаю себе як стиліста, але десь не без цього. Починаєш кожну людину, яка вже заходить продумувати десь з порогу: такій людині підійшло б оце…оце й оце. А оце й оце – ну… може зацінити. Так приємно, коли чітко попадаєш. Я Вам покажу оце – оце Вам буде цікаво. А це Ви можете просто проглянути. Бачите, таке в нас є. А ось цееее Вам має личити. І от спокушаєш людину. І таки воно їй личить. І вона йде щаслива, щасливіша від породистого слона.


Про роботу без права на поганий настрій
Робота над людським щастям – це найприємніший момент. Коли чітко знаєш, що людина піде від тебе щасливою. Коли людина повернеться сюди за черговим шматочком щастя для себе, для когось із друзів, для когось із своїх знайомих. Коли, знаєш, що людина прийшла до тебе і йде щасливою – оце відповідальність. І ти тут з кислою пикою сидіти вже не маєш. Хочеш-не-хочеш, поганий настрій лишається за порогом. На поганий настрій я маю право не вдома і не тут. У всьому іншому світі.

Про кольчугу з магнітофонної стрічки
А ще цей вічний прикол натуральності, який пішов у мене від Мокші і є досі. Таких цілком пластмасових речей у мене «раз два и обчёлся». Це ті ж вбивчі ґудзики, які не можуть бути тільки натуральними. Все ж таки пластмасових ґудзиків на сьогоднішній день значно більше. І з них можуть бути цікаві речі. Ну і власне частина синтетичної нитки, бо не всім підходить чиста вовна, не всім підходить чиста бавовна. На сьогоднішній день нитки все ж таки у суміші. Є речі, які не пущу сюди ніколи. А є речі, які матимуть право бути штучними. Ну і звісно така річ, як наша кольчуга з магнітофонної стрічки теж ніколи не буде натуральною, тому що річ має бути така, річ має нести свій образ. Фасадна штука крамниці. По ній уже впізнають нас заздалегідь. Я не думаю, що у Києві, або навіть по цілій Україні знайдеться іще одна крамниця, де на вході стоять мулати в обладунку, сплетеному із магнітофонної стрічки. Це вже так…потужна відзнака. Шукайте в Києві! Кольчугу з магнітофонної стрічки. Ви знайдете «Мудру рі4» за нею. Напевно так.

Записала Маріанна Корнієнко, спеціально для  «Молодого радіо»