100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Вибори 2010: Що думають виборці з особливими потребами? Програма «Мої! вибори» «Молодого радіо» з Харкова (аудіо+повний текст)

Сьогодні ми поцікавимося у людей, що не чують, у виборців, які
пересуваються на спеціальних кріслах, у незрячої молоді – чи мають вони
можливість ознайомитися з програмами кандидатів у Президенти, які
перешкоди їх можуть очікувати 17 січня і 7 лютого – в дні голосування?
Яким вони бачать своє майбутнє за нового Президента? 

Вітаю! Ви слухаєте «Молоде радіо». Цього разу програма «Мої! вибори» прозвучить із Харкова. Мене звати Володимир Носков. Нагадаю слухачам «Молодого радіо»: ця програма записується у різних містах України, ми спілкуємося з молоддю, яка  буде вперше обирати Президента України.
Я буду модерувати розмову із людьми, що їх як тільки не називають: люди з вадами здоров’я, люди з особливими потребами, інваліди. Ці люди теж мають право брати участь у президентських виборах. Їм держава напевно має створити доступні – безбар’єрні – умови для голосування. Сьогодні ми поцікавимося у людей, що не чують, у виборців, які пересуваються на спеціальних кріслах, у незрячої молоді – чи мають вони можливість ознайомитися з програмами кандидатів у Президенти, які перешкоди їх можуть очікувати 17 січня і 7 лютого – в дні голосування? Яким вони бачать своє майбутнє за нового Президента?

У харківській студії зібралися:

Діана Чернікова, студентка Обліково-економічного технікуму імені Ананченка: «Я хочу пожелать Президенту и его команде, чтоб они больше обращали внимания на проблемы инвалидов и людей с физическими недостатками»,

Допомагатиме із сурдоперекладом Лариса Астаф’єва – вона працює в Українському товаристві глухих,

Василь Стариков – поки що безробітний: «Желаю будущему Президенту и его команде, чтобы они в первую очередь думали, как поднять престиж нации, государства, чтоб её зауважали за её достижения»

Аліна Білоус, учениця 12-го класу 8-ї школи інтернату: «Хочется пожелать будущему Президенту, чтоб у него хватило сил и возможностей поднять нашу страну на ступень выше, чтобы о людях с ограниченными возможностями также не забывали, всегда помнили и способствовали улучшению их жизни и также образованию».

Василь і Аліна є членами громадської організації «Креавіта».

Анна Авраменко навчається у випускному класі Харківської обласної спеціальної гімназії для сліпих дітей імені Короленка, випускниця програми «Flex»: «Я бы хотела, чтобы эти выборы все-таки прошли максимально честно - насколько это возможно, конечно, - и чтобы будущий Президент постарался всеми усилиями поднять страну над той пропастью, в которой она сейчас находится – как «Титаник», погружающийся в воду. У меня надежда есть, что когда-то это изменится».

Ольга Тільна працює вчителем у цій же гімназії. Сама Ольга – незряча, член спілки письменників України. Викладає англійську та українську мови: «Я б побажала, щоб ця людина була щасливою в особистому житті. Адже тільки коли людина відчуває себе убезпеченою, захищеною в родинних якихось стосунках, в своїй душі – тільки тоді вона може собі дозволити розкіш піклуватися про інших. Тож щастя особистого нашому майбутньому Президенту».

До розмови із молодими виборцями ми долучаємо експерта – керівника харківської громадської молодіжної організації інвалідів “Toleranс Centr” Михайла Ізюмського: «Я хотів би побажати, щоб людина оцінювала свої дії не з позиції сьогоднішнього дня, а з позиції історії. Щоб у неї були здорові амбіції ввійти в історію. З цих позицій щоб новий Президент дивився на кожен свій крок. Щоб був демократичним, але жорстким і вимогливим до всієї влади, до суспільства».

Також нашу програму слухатиме і спостерігатиме за дискусією Джейн Купер, сама з Канади – офіційний спостерігач від ОБСЄ.

Я радий усіх вас вітати і розпочнемо нашу розмову.

4.35 – Чи ви підете голосувати? Чи ви визначилися, за кого будете голосувати?

- Розкажіть, будь ласка, чи ви підете голосувати? Чи ви визначилися, за кого будете голосувати? Давайте розпочнемо, напевно, з Діани. Діані допомагає відповідати сурдоперекладач Лариса Астаф’єва.
- Діана: Есть желание идти голосовать – первый раз…
- Аню, чи Ви збираєтеся іти голосувати?
- Я думаю, что в этом году – пускай даже первый раз, но голосовать у меня пойти не получится, поскольку второй семестр начинается немного раньше. И поскольку я живу не в Харькове, мне придется уехать раньше, чтобы вовремя начать учебный период.
- А чи можемо ми уточнити, з якого Ви міста приїхали до Харкова?
- Я живу в городе Макеевке Донецкой области.
- За законом, нагадаю, що Аня не має права оформити відкріпний талон.
- Если бы я и могла, я бы все-равно не пошла на выборы, потому что я не верю в свой голос. Я уверена, что там уже все предрешено. То есть я считаю, что у нас нет достойных кандидатов в Президенты, за которых можно было б голосовать.

- Василь?
- Пойти голосовать я именно не смогу пойти потому что такой возможности у меня нет – попасть на избирательный участок. Инвалидная коляска не приспособлена для того, чтоб куда-то была возможность  подъехать, заехать…
- О. Тільна: «скоріш виборчі дільниці не пристосовані»…
- Василь, - Да, совершенно верно. Участки не приспособлены. И даже у меня была возможность когда я подъезжал к участку, то отказывались выходить – говорили, что они не имеют права выйти, вынести мне листик. А попасть в участок я не мог.

- Олю?
- Так, я буду голосувати як і завжди, в принципі. Просто хочу трошки підтримати цю тему через те, що там дійсно великі проблеми. За нашим законодавством треба, щоб особисто людина прийшла на виборчу дільницю на майбутню, у комісію написала заяву про те, що вона просить, щоб до неї приїхали додому. І нікого не хвилює, що якщо людина може прийти, то вона так само прийде й у день виборів і їй вже не треба ніхто. Але, я не знаю, якось так сталося, що на цих виборах у нас не буде проблем – принаймні, у мене і у моєї родини – у нас троє інвалідів першої групи по зору – і якось так сталося, що коли приходили уточнені ці дані з Центрвиборчкому, з комісій, коли складали реєстр виборців – нам навіть вдалося туди не їхати, а вирішити це все телефоном. Бо минулого разу – на парламентських виборах були величезні проблеми. Не хотіли приходити, і ні те, і ні се, і ні приїжджати, і взагалі як голосувати невідомо… Але цього року я подіваюся, що проблем не буде. Єдине – все одно залишається незрозумілим питання: якщо приїжджають додому, і людина на візку поставить відмітку там, де вона хоче – вона це бачить, їй головне, щоб був доступ до бюлетеню, правильно? А якщо людина не бачить, то їй потрібно мати якусь іще довірену особу, якій би вона йняла віру, і яка би поставила саме там, де ця людина хоче. Бо ті люди, які приїжджають, вони не мають права цього виконувати. А якщо, скажімо, людина не бачить, то вона не може цього зробити самостійно, і все одно проблема не знімається.

- Аліно?
- Да, я пойду голосовать, так как голосую впервые и считаю это ответственным шагом. Так как мой голос  надеюсь, что учтется. И хочу для своей страны будущее видеть красочным  и разнообразным, чтоб наше государство все-таки приняло какие-то меры чтобы мы могли жить в обществе, и чтобы нам город был доступен, и чтобы мы, также, как и остальные члены общества, могли передвигаться по городу самостоятельно и без каких-либо преград.
- Ти теж будеш викликати з виборчої дільниці представників чи …
- Поеду сама голосовать. Ну, в этом мне поможет брат, моя семья.

8.47 – Які проблеми виникають при голосуванні у людей з різними фізичними обмеженнями? Як дізнаються про кандидатів та програми?

- Ларисо, Хочу звернутися до Вас, аби Ви розказали, які є проблеми при голосуванні у людей з проблемами слуху.
- Дело в том, что у глухих очень маленькая информация. Они получают очень маленькую информацию по поводу программ кандидатов. Как правило, телевидение не приглашает сурдопереводчиков для того, чтобы ознакомить … К нам приезжали в город кандидаты в Президенты, и неоднократно. Но, к сожалению, сурдопереводчика не приглашали. То есть не учитывается, что в городе проживают и глухие – и молодые, и пожилые – у нас очень много глухих проживает в городе. И на площади выступали – у нас Янукович приезжал – глухие ездили туда, хотели значит поддержать его. Но они не слышали, о чем он говорит. То есть не было уведомлено наше общество… чтобы пригласили сурдопереводчика для того, чтобы он переводил тем людям, которые придут тоже на площадь, например, да? Теперь у Дианочки какие ещё проблемы… Её тоже будет очень сложно – на с мамой пойдет на выборы первый раз, поёдет. Но ей тоже будет очень сложно разобраться и отдать свой голос. Она ещё не уверена в том, кому она сможет отдать голос свой… Хотя до выборов осталось совсем немного, она не знает, за кого она будет голосовать.
- Діано, а скажи, яким чином ти намагаєшся дізнатися про кандидатів у Президенти? Чи читала їхні програми? Можливо, ти звертаєшся до своїх рідних, чи до друзів? Як це все відбувається?
- Лариса: Мама немножечко знакомит её. Они читают прессу, в интернет она кое-что … некоторые программы читает… Все кандидаты пишут только о положительном. Очень много они обещают хорошего. А что будет в реальности – трудно сказать.

- Аню, скажи будь ласка, чи вам вистачає інформації для визначення, за кого голосувати? Яким чином у вас у класі, у школі, я не знаю, чи серед друзів – обговорюють вибори президентські?
- Да, естественно у нас говорят об этом, потому что это очень важное событие, которое приближается… Мы получаем информацию по телевидению, через радио, через прессу также. Иногда нам воспитатели читают – но не всем это интересно, к сожалению. И я себя не отношу к тем людям, которым это очень интересно. То есть для меня они почтив се говорят одно и то же – каждый пытается себя хвалить, какие они будут хорошие и как страна будет жить хорошо. Но я им не верю.

- Ну а скажіть, будь ласка, чи є потреба друкувати шрифтом Брайля програми кандидатів у Президенти?
- Да, мы получали недавно такие брошюры, в которых была информация о выборах. Каждый получил, старшеклассники только – 12-й класс, кому уже по 18 лет получили. Там ест информация – ну, 99% даже не открывали её.   
- А чому – не цікавляться?
- Не интересуются, да.
- А сама ти відкривала?
- Ну, пару страничек прочла. Нашла это очень скучным и неинтересным. Но я получила достаточно информации по телевидению – каждый день – в любой рекламе.
- Ваша позиція – не йти на вибори … Я думаю, що, можливо, навіть перенесуть канікули, оскільки багато шкіл будуть зайняті під виборчі дільниці. Якщо, все ж таки, у тебе буде можливість прийти на виборчу дільницю… От якось ставитися до цього несерйозно, поверхнево – «От без мене проголосують, я вважаю, що від мене нічого не залежить» - це теж не позиція.
- Хорошо, я отвечу на этот вопрос. Если мне предоставится возможность пойти на выборы, я отмечу последнюю графу – «Не підтримую жодної кандидатури».
- Василь: Это ответственность, и нужно приходить, и нужно делать свой выбор. Мы все разные, мы каждый голосуем за своего кандидата – это нормальное явление, так состоит любое общество. Одни люди импонируют, другие нет – программы или не программы, но выбор каждый должен свой сделать. И каждый достоин своего царя, да.

- Діана?
- Лариса: Она считает, что да, нужно идти на выборы и отдать свой голос, правильно выбрать того человека, которому доверяешь…
- Ольга: Пробачте, мабуть треба поговорити про критерії, якими кожен із нас послуговується при виборі того чи іншого кандидата…

13.00 – Якими критеріями при виборі кандидата керуються?

- А от власне я й хотів запитати, вибачте. От соціологи кажуть, що сьогодні на українців впливають переважно емоції, а не якась конкретика. Чи є у вас дійсно що от , як сказала Оля, критерії якісь – на що ви спираєтеся?
- Василь: Конкретика есть конкретика. Есть вектор … Мне, допустим, нравится векторная … не только Европа – то есть все то, что сейчас заявляют… на Европу … Европа нас не ждет… И есть вектор Россия… Нужно со всеми странами … Опять-таки, то, что говорил Азаров – он же ж озвучивает не свои мысли, он же представляет так точно Януковича, вот…
- Ольга: Ну, просто хтось довіряє друкованому слову, комусь подобається обличчя кандидата, комусь подобається, про кого він говорить, чи музика, чи хтось судить по тому, хто більше вже дав, чи хтось більше пообіцяв. Тобто варто, мабуть, говорити про такі речі. Чому ми ймемо віру. А чому ні.
- Василь: Ну, я думаю, что не только – что дал или что обещал.  Все-таки если давать, то с чего давать? Нужно реально понимать, с чего можно дать. Это другой разговор. Просто не против кого мы будем дружить, не против кого, а с кем.
- Аліна: Критерии есть таковы. Что Президент должен прежде всего удивлять своего избирателя не красивым словечком, а каким-то реальным действием. Ну, то, что мы слышим – Юлия Тимошенко, она нас хочет привлечь своим красноречием, но это неправильно. Нужно показать народу, на что ты способен. Что выбрав тебя народ сможет подняться на ступень выше, получить какое-то развитие – будь-то духовное, будь-то материальное. Ну, то есть что-то от этого получить.

- Діана, а от ти на що звертаєш увагу? Якщо от Аліна каже про красномовство – для тебе от, цікаво, що важливе при виборі Президента?
- Діана (сурдопереклад): Чтобы он любил свой народ – в первую очередь. И с уважением относился.

- Яким чином це можна відчути?
- Ольга: як дізнатися, чи бреше кандидат, чи не бреше, чи він правду каже?
- Василь: Да, это вопрос.
- Ольга: Це найголовніше питання.
- Лариса: Трудно, очень трудно, с трудом. Она мало, конечно, ещё получает информации о кандидатах…

- Аня, і тим не менше, я хочу звернутися до тебе. От ти кажеш, що немає того кандидата, за якого треба голосувати. Чому ти так вирішила?
- Ну, я имела возможность наблюдать за прошлыми выборами. Пускай я была младше, но моя семья голосовала… Мы все голосовали за Януковича в тот момент. Все-таки выиграл Ющенко – никаких изменений не прошло несмотря на то, что он обещал… И так происходит каждый раз. Ведь в нашем правительстве я не думаю что есть люди, которых действительно интересует судьба страны. То есть на моё мнение они только тем и занимаются, что дают обещания только чтоб их выбрали – чтобы быть у власти.

- І тим не менше, у тебе є критерії якісь, як у молодої людини, яка хоче – все ж таки, я думаю хоче – бачити свою державу успішною, заможною, щоб туту не було якихось таких сутичок політичних і так далі…
- Политические разногласия бывают всегда. Даже посмотреть на их поведение в парламенте – они между собой не могут решить вопросы. Доходит и до драк, и до всего подобного. То что можно говорить о стране? Они, взрослые люди, не могут определиться, что им нужно.
-Аліна:  У меня ещё есть такой, скажем так, вопрос к власти: Почему они начинают свою деятельность только в период  выборов?

17.07 – Експерт з громадської організації Михайло Ізюмський розповідає
про аудіопосібник з виборів для незрячих та про те, скільки уваги людям
з особливими потребами приділили кандидати

Я прошу тепер долучитися до нашої розмови експерта – пана Михайла Ізюмського. Михайло брав участь у створенні аудіо книги «Зрячий вибір». Ця аудіо книга була записана для незрячих людей. Тут говорили – і Василь, і Аліна, і Оля – про проблеми, які можуть з’явитися у людей, які хочуть голосувати вдома. Чи дійсно це настільки складно, чи дійсно це проблема номер один, два під час виборів Президента?
- Михайло: Це не проблема один чи два – це свідоме ставлення. Якщо людина хоче проголосувати, то їй треба домагатися своїх прав не в день голосування, а вже починати зараз і щось робити. Тому що в сам день голосування може бути вже пізно. На жаль, доводиться дійсно на це витрачати час, зусилля, нерви, гроші і таке інше – на те, щоб домогтися виконання свого конституційного права.

- Ваші спостереження: правда, що кандидати в Президенти не вважають за цільову аудиторію незрячих, людей із проблемами слуху, людей, які не пересуваються ?
- Михайло: Мене здивувало те, що офіційні програми кандидатів, які знаходяться на офіційному сайті ЦВК, вони там викладені у форматі .pdf – це є графічний формат, а не текстовий. З ним не можуть працювати комп’ютерні програми, якими користуються незрячі для доступу до інформації. А що стосується цих офіційних програм, то можна слухати дуже багато, дуже багато реклами … обіцянки, але  офіційна програма кандидата – це те, що він дійсно заявляє, те, за що він несе відповідальність. І тому б я радив, звичайно, усім виділити там півгодини чи годину свого часу і усе-таки прочитати усі 18 програм – вони не такі вже великі. По змісту … У нас, коли ми створювали свій аудіо посібник «Зрячий вибір» була задача ознайомити з законодавством, яке допоможе людям з вадами зору проголосувати, також розповісти про усіх кандидатів – коротка біографічна інформація, що є на офіційному сайті ЦВК, і якісь витяги з офіційних програм – витяги, що стосуються соціального захисту, захисту людей з особливими потребами і таке інше. Скажемо так, обсяг обмежений, тому ми мали десь по хвилині записати про кожного кандидата – може й менше. Я думав, що буде дуже багато соціальної тематики у цих програмах – у нас така країні соціального популізму, всі ж про це тільки й розповідають… Але насправді в більш, ніж половини кандидатів взагалі дуже важко знайти норми в програмах, які можна назвати соціальним захистом чи щось таке. У деяких взагалі немає ані слова. Тому нам доводилося взагалі брати якісь гуманітарні лозунги і вставляти в цей аудіопосібник. Є деякі кандидати – основні, як ми кажемо, найрейтинговіші – у тих там більш конкретні речі, вони такі трохи фантастичні, але є більш конкретні. З 18-ти програм люди з особливими потребами, чи інваліди чи якесь таке слово вживається – кажуть, може, 3 або 4, це максимум.

- Тобто виходить так, що з телевізорів, радіоканалів, газет ці люди весь час говорять про пенсійне забезпечення, про якісь такі соціальні блага …
- Михайло: Мене це дуже здивувало. Тому що те, що вони кажуть – від цих слів можна відмовитися, коли завгодно. І ніяким доказом не будуть усі ці записи і таке інше. Скажуть: «Та це реклама, це агітація, я цього, може, й не хотів казати». А коли вони подають офіційний документ – з печаткою, з його підписом – там таких немає норм. Основна, що є в усіх програмах – ну, може не у 18-ти, може в 16-ти – це як буде відбуватися розподіл влади між Президентом, Кабінетом Міністрів і Верховною Радою. Всім це цікаво, є такі програми, в яких цим присвячено від першого до останнього слова уся програма. Тобто кандидати вважають, що це є найважливішим, і що про це варто писати, а все інше не варте їх уваги.

21.45 – Учасники обговорюють доцільність та реальність заміни пільг адресною соціальною допомогою

Ви слухаєте програму «Мої! вибори» в ефірі «Молодого радіо» з Харкова. І ми спілкуємося з людьми, які вперше будуть обирати Президента, з людьми, які будуть обирати не на виборчих дільницях, а вимушені голосувати у себе вдома.
- Панове, давайте тепер поговоримо з вами про очікування. Ми проголосуємо. Все ж таки, я сподіваюся, оберемо Президента України. Кожен із кандидатів обіцяє нам гідні пенсії, гідну освіту, гідні соціальні умови. От ви, як ніхто знаєте ці проблеми – і пільг, і отримання пенсій. Власне, мені от що цікаво: в європейських країнах дуже розвинена адресна допомога. Як ви вважаєте, наскільки це реально у нас на Україні її задіяти, і чи запрацює вона тут? Чому ставлю це запитання – тому що, мені здається, це може прибрати пристрасті навколо пільг. Олю?

- Ну, я вважаю, що нам до системи адресних допомог, так само далеко, як до Києва рачки або навіть трошки далі, ніж до Євросоюзу – через те, що доведеться перебудовувати всю вертикаль соціального захисту, яка у нас на папері, на законодавчому рівні одна, на практиці ніша, і ми всі хочемо її бачити третьою. Тому, звичайно, та система фінансових виплат, вона є істотною , то можливо вона є і потрібною.
- Михайло: Є такі засоби реабілітації – інвалідні візки для незрячих, і реабілітаційні послуги – наприклад, санаторії , послуги супроводжуючого чи сурдоперекладача чи щось інше. Є така пропозиція, що теж є у багатьох країнах Європи, це коли виділяється кожній людині згідно з його нозологією і з його …
- Ольга: конкретними потребами…
- Михайло: … індивідуальною програмою реабілітації – виділяється певна сума коштів. Ну, на рік наприклад. Людина сама вирішує, яка вона їх використовує. Але вона їх може використати тільки на реабілітаційні послуги або засоби реабілітації технічні, ні на що інше. Як це робиться технічно: незряча людина хоче собі купити ноутбук, наприклад. Ноутбук коштує, наприклад, 8 тисяч гривень. Ну – хоче дорогий купити. А у неї виділено 2 тисячі. Людина бере рахунок-фактуру в магазині, іде в службу соціального захисту, доказує, що їй цей ноутбук потрібен за програмою реабілітації, соцзахист з неї сплачує 2 тисячі, решту він може своїми грішми заплатити.
- Ольга: Але в наших умовах це довести неможливо….

- Василь: Ну, надо ж с чего-то начинать…

- Панове, от правильно Василь сказав, що прийде Президент зі своєю командою, прийде новий уряд  - треба ж якимось чином ламати цю систему , цю ситуацію? Василю, прошу.
- Василь: Я думаю, что есть люди, которые стоят во главе общественных организаций, которые все-таки имеют голос – как рупор – которые должны докричаться, должны как ледокол идти впереди, пробить эту стену. Да, это тяжело. Это действительно нелегко. Потому что развернуть корабль, который идет, очень мощный – это ж не маленькая лодочка… Но если кто-то не сделает одного шага, другого – кто-то должен… Опять-таки, есть общество, есть тот, кто стоит во главе этого общества, и он должен делать эти шаги. Пускай это будет не сегодня, не завтра – но ради будущих. Ведь, к сожалению, будут люди также точно рождаться с такими недостатками… Если б знать, что с завтрашнего дня этого не будет – вот как объявили, что «обеспечим всех автомобилями». Как обеспечим? Что,  завтра не будут люди травмироваться? Значит уже не обеспечишь.
- Ольга: Розумієте, наша бюрократична система цього не дозволить. В нас надзвичайно розгалужена система соціального захисту. У нас море людей, які відповідають за соціальний захист, які отримують зарплати, які заробляють собі пенсії держслужбовців, але які приносять мінімальну користь тому контингенту, з яким вони працюють.

- Але, з іншого боку, коли я заходжу, наприклад, до автобусу, і мене водій починає вчити: от ти пільговик, от коли за тебе заплатить держава … ну, не дуже-то й приємно  - тоді я тебе провезу – каже. А якщо була б ця адресна продумана допомога, ці гроші держава сплачує на картку пластикову, я оплачую за проїзд, я оплачую за інші якісь послуги – тоді не буде цих недоречностей…
- Ольга: Але ми не ідеалісти! Перепрошую, що перервала. Через те, що ми живемо у конкретній державі. Хто і як буде вираховувати, в якому автобусі скільки разів ти проїхав?
- Михайло: Але коли переводять на адресну допомогу – це монетизація пільг. Наприклад, людина, яка живе у місті і активно працює – вона їздить кожного дня і отримує одну кількість. Якщо людина сидить вдома у селі, і їздить раз на рік у районний центр … Але люди отримують однакову компенсацію….

27.33 – Дискусія про те, як змусити владу прислухатися до їхніх потреб

- Щотретього грудня Президент збирає голів усіх адміністрацій, керівників громадських організацій, які займаються проблемами інвалідів, і з суворим таким обличчям суворим голосом каже: «Я вам голови повідриваю, якщо ви не будете займатися проблемами людей з особливими потребами». Потім на низах кволий такий відбувається рух у покращенні ситуації – можна тут говорити про появу світлофорів, про появу …
- Ольга: Але це не держава…
- Так, але це вже ініціативи місцевих органів влади …
- Ольга: Це ми самі собі завдячуємо цим … Але є два підходи: top-down approach та grass roots development. Це підхід зверху-вниз, вертикальний, коли ми говоримо про лідера, який стоїть на чолі держави, і спускають нам вниз всі ці ініціативи, а ми їх або критикуємо, або радісно сприймаємо, або навпаки – коли ми знизу починаємо виходити з ініціативами через громадські організації, рух інвалідський. На мою думку, найбільш демократичним (ну, було б гарно, якби було паралельно) є коли ми інтегруємося у систему влади на нижчих щаблях. Яким чином? У центри соціального захисту. Якщо кожен із наших міських, сільських центрів матиме хоча б одну людину, яка на власній шкірі відчуває все це – тобто одного представника – інваліда в лапках, скажемо, який би обстоював ці питання і потихеньку на їхньому, бюрократичному рівні пропагував оці позитивні зміни.
- Михайло: Стосовно представників, які є у владі, то у нас є 2 мегапредставники, які там є. Але один на одну політичну силу, інший на другу політичну силу орієнтовані, і вони між собою ведуть війну, і ті люди, які ідуть за ними – вони теж, скажемо так…
- Василь: Они просто дорвались к кормушке определенной…
- Ольга: Так, правильно …    
- Василь: и отсеивают теперь остальных.
-  Ольга: Але якби там була квота – скажімо, один працівник, ставка на кожну одиницю оцих соціальних служб – їх би було просто більше, і було би важче їх усіх купити.

30.11 – Проблеми навчання та роботи для людей з фізичними обмеженнями

- От якщо ми заговорили зараз про роботу, давайте запитаємо у Ані, Аліни і у Діани: Ким ви збираєтеся працювати? Аня і Аліна, напевно, ще тільки збираються вступати до вишів, а от Діана вже вчиться.
- Аліна:  Я собираюсь поступать в университет Каразина на юридический факультет – в 2010 году.

- Аня?
- Я ещё не решила точно, в какое заведение буду поступать, но хочу стать переводчиком.
- Лариса: Дианочка – она в 2010 году заканчивает бухгалтером-экономистом. Но если она не найдет работу, то она и не получит диплом. Вот такие вот условия. Она хочет продолжить свою учебу. По вопросу работы … Очень сложно … Она сложно устроиться куда-то на работу.
- Аліна: Поступать я собираюсь. Но поступать хотелось бы на дневное отделение, так как хочется общаться в обществе, со своими сверстниками, получить какой-то опыт даже общения, практика и все такое. Но это невозможно, так как наш город не приспособлен. У нас очень большая недоступность.  Возникает вопрос: а почему же инвалид-колясочник не может учиться как все остальные, пользоваться теми же правами? Ведь мы такие же члены общества, как и здоровый человек. Это наиболее беспокоящий вопрос – так же, как и безработица.
- Умовно кажучи, ще одне завдання чи очікування від Президента, який все-таки всерйоз буде займатися доступністю для інвалідів…
-Аліна:  Да, очень бы хотелось увидеть в новом Президенте человека, который хотел бы поспособствовать улучшению условий пребывания инвалидов в обществе.

32.03 – Яких змін чекають від виборів – для держави і особисто для себе?

В ефірі программа «Мої! Вибори». Сьогодні ми спілкуємося у Харкові про нашу державу, про нового Президента, хто яким його бачить, і мені б хотілося запитати усіх вас, чи очікують нашу державу зміни? Вірите у майбутнє, я не знаю, хто  в краще, хто в погане – у кожної свої думки й відчуття.

- Аню,  все ж таки 18 років, я думаю, що ти, можливо, ще зміниш свою думку і будеш голосувати. А можливо, й ні. Але, тим не менше, яким ти бачиш майбутнє – своє і своєї держави?
- Аня: Ну, своё будущее я вижу отнюдь не в этой стране. Я родилась в этой стране, и меня волнует то, что будет в будущем, но я думаю в ближайшие несколько поколений больших изменений не произойдет.

- Василь?
- Я верю, что будут изменения, изменения будут серьезные, и после этих выборов непосредственно будут  серьезные изменения. Потому что иначе, если не произойдут изменения, это будет деградация общества, не будет движения вперед, и мы быстро придем к мертвому государству. Мы как Римская империя тогда распадемся и перестанем просто существовать – как государство, как нация – если не будет развития. И каждый, который даже …(нерозбірливо) с Президентом – он это, я считаю, понимает, и он должен взять на себя ответственность.
- Аліно?
- Безусловно, верю в свое будущее. Потому что делая свой выбор, мы все же надеемся на лучшее, и на то, что наше государство будет расцветать, его ждет большое будущее.
- Діана?
- Лариса: Она верит, что мы сделаем правильный выбор и Украина, наше государство, изменится к лучшему.
- Оля?
- Я сподіваюся, що не буде гірше і вистачить мудрості й сили волі, щоб не зіпсувати набутки, навіть ті мінімальні, які є.
- Михайло?
- Це не останні вибори, і не закінчення перетворення, зміни влади – у січні та лютому цього року. Тому що будуть місцеві вибори, далі будуть дострокові парламентські вибори. Але зміни обов’язково будуть. І це добре, що вони будуть.

Ви слухали програму «Мої! вибори» на «Молодому радіо». У мене є сподівання, що наш вибір буде виваженим, обдуманим і не емоційним.

Програма «Мої! вибори» виходить за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Думки, висловлені нашими учасниками, не є відображенням офіційної позиції Уряду США.

А тепер хочеться подякувати харківській громадській організації «Право вибору» за те, що дозволили провести запис в їхньому комп’ютерному центрі «Пріоритет». А провів програму Володимир Носков. До зустрічі!        


icon for podpress 


Подкастер вже працює!

Подкастер запрацював, так що слухайте й коментуйте.

Так :-(. На

Так :-(. На хостингу Подкастера вранці виникла якась проблема, обіцяють за сьогодні полагодити. 

пишуть Аккаунт

пишуть
Аккаунт для домена podcaster.org.ua заблокирован