100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Книжковий приплив

Ти йдеш по берегу, і уважно вдивляєшся у ту смужку, де ще недавно було море. Краби, які біжать назад за відступаючою водою, мушлі й яскраві камінці, монетки й скельця, відшліфовані морською водою персикові кісточки, схожі на дерев’яні мініатюри… Але головне – це відчуття: ніколи не знаєш, що саме чекає тебе за кілька метрів. Може – краб, може монетка – а може мертва рибина – огидна й цікава водночас.

Сьогодні раптом усвідомив, що саме так читаю книжки останнім часом. Звісно, дещо купую, але значно рідше, ніж раніше – чи то важко вибрати, чи грошей стало менше (знов-таки, важче вибрати, яка саме книга їх варта), в основному – щось наукове.

А те, що залишає найбільше вражень – художні книжки – приходять до мене самі. Дещо дають почитати – дівчина, чи друзі. Але більшість – з буккросинґу в книгарні «Є». «Таємниця» Андруховича й «Страна приливов» Міча Каліна, «Над прірвою у житі» Селінджера (в українському перекладі!, ще радянському) і «Балада для Кривої Варги» Марини Соколян, “A Spot of Bother” (вже й не пам’ятаю хто автор, але книжка 2008-го року!) і «Не думая о медведе» Олега Покальчука – це далеко не повний перелік «виловленого» у книжковому припливі.

Щось із того виявляється непотрібним і відразу заноситься назад. Дещо йде дуже повільно – і не читається, і віддавати назад чомусь не хочеться. Дещо після прочитання (або й без нього) мандрує до друзів. А дещо, найцінніше, залишаю собі.

Позавчора був Водічка – автор геніального есея «Батьківщини замріяних янголів». Тепер читаю цілу книжку його есеїв із відповідною назвою.

Мій сьогоднішній улов – «Зонтик на этот день» Вільгельма Ґенацино. «Два школьника стоят перед рекламной тумбой и плюют на плакат. Глядя на стекающие по плакату плевки, они смеются», - в мене враження, що буде цікаво.

Але головне в цьому – це радість від несподіваного дива. Коли віддаєшся на волю течії, і просто відчуваєш, і дивишся, і дивуєшся, і помічаєш. Те, що отримуєш – більше за те, що можеш вибрати й побажати сам.

P.S. Це перший пост з мого ЖЖ - molodyi_radiy.livejournal.com.