100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Списки «відкриваються» і … залишаються

«Депутати погано працюють, бо їх обирали за закритими списками», - про це кажуть і самі депутати, і керівники фракцій, які ті списки формували, і журналісти, і професори політології. Боротьба проти «закритих» списків об’єднала усіх - це вже ледь не національна ідея. Але якщо одні щиро вірять, що «відкриття» списків зробить депутатів відповідальними, то для інших це якраз чудова нагода цієї відповідальності уникнути.

Пригадаймо, як наприкінці 90-х з усіх боків критикували «мажоритарку» - за «гречку й цукор», і за депутатів, які по 8 разів змінювали фракції. Звісно, ці тези звучали наївно – ні цукром, ні гречкою (чи, з урахуванням місцевих обставин, вівсянкою та фунтами стерлінгів) у Британії, звідки родом мажоритарна система, нікого не підкуповують.

Систему змінили, а безвідповідальність нікуди не поділася. Ні зі зменшенням «мажоритарки» наполовину, ні з проведенням виборів повністю за пропорційною системою. Та сенс міняти її таки був. Хай замість «гречки» тепер «юліна тисяча». Але ж популізм замість прямого підкупу – погодьтеся, це вже крок уперед.

Та ще важливіше те, що депутати поступово відвикають мислити категоріями начальників жеків та безкоштовних адвокатів, що вирішують проблеми окремої людини. Багатьом з них такі зміни даються дуже важко.

Ще важче відвикати їхнім виборцям, для яких 100 гривень у власній кишені сьогодні важливіші за курс гривні на весь наступний рік, а за проведений до будинку газ політику пробачать хоч зраду однопартійців, хоч мільйони з бюджету, пущені «наліво». Але ж і виборці потроху звикли.

Вони вже обирають не окремих депутатів-«зірок», а «помаранчевих» чи «біло-блакитних», «партію президента» чи «блок прем’єра». Це ще поки не справжні партії, але вже команди на чолі з лідерами, а не зграйка депутатів, які перед виборами розбігаються по десятках новостворених партій – вже ніби й не вони відповідають за те, що чотири попередніх роки робилося у парламенті. Для цього, власне, теперішню систему виборів і запроваджували. Чи виправдала вона себе? На відміну від багатьох колег переконаний: так.

І відповідальність, про яку тоді казали – ось вона! Перелік фракцій у Верховній Раді останніх скликань був практично незмінним. За останні 6 років ми обирали цілих три рази, а два останні рази голосували виключно за партійні списки навіть на місцевих виборах! Невеличкий інтервал між кампаніями – справжній подарунок для партій. Випробувати боєм свої партійні списки, провести необхідні заміни, викинути звідти випадкових і скомпрометованих, запросити молодих і ефективних.

Але хвалитися перед виборцями особливо нічим – ні БЮТ, ні Партії регіонів, ні «Нашій Україні». Невміння та небажання виконувати те, заради чого їх обирали і абсолютний егоїзм роблять їх братами-близнюками. Із дуже особливими потребами, які має задовольняти уся країна, і вкрай обмеженими можливостями робити те, заради чого їх ця країна багато разів обирала.

От і чуємо тепер від політиків, що в усьому винні «закриті» списки. Але чому на це ведуться експерти й журналісти – в один голос звинувачуючи в усьому виборчу систему, яка нібито пропонує виборцям «кота в мішку»? «От «відкриємо», мовляв, списки, і вже в парламенті не буде тих, хто себе скомпрометував, а будуть нові обличчя» – запевняють вони. І багато хто вірить.

Але нові обличчя будуть хіба що в старих партійних лідерів. Це зараз, коли їх питають про окремих членів їхні фракцій, вони хоч трохи розгублені. «Відкриють» списки, і їхні обличчя випромінюватимуть спокій і впевненість. «Кожного ж не проконтролюєш! У списку - сотні людей! Ми запропонували – люди самі вибрали», - відповідатимуть вони. І знову винною оголосять виборчу систему.

Якщо команда грає добре, у неї найкращі гравці ніколи не сидітимуть на запасних лавах. А якщо погано - заміни окремих гравців все одно не допоможуть. Хай вже догравають своїми старими складами. І звільняють поле.

Стас Шумлянський, "Молоде радіо", для "ПіК України"