100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!                                                         100% сучасної української музики онлайн! Contemporary UA music online!
 

Блог: Наталка

Усе буває, але це трапляється занадто часто...

Давно хотіла написати щось до блогу. То часу не було, то думки не ті приходили)))).... А тепер просто не можу втриматися, щоб не розказати....Не те, що хотіла колись, не те, для чого приходить натхенння, а те, що раптово сталося...

До Дня всіх закоханих (аудіоблог)

Напередодні Дня закоханих усе дихає любов'ю! На прилавках бачимо валентинки, статуетки у вигляді серця, іграшки, що говорять: "I love you!"

А яке воно-кохання? Раптове, щире, чисте, магічне?.. Тепле, світле, глибоке почуття. У кожного своє. :-) Кохання.... Та що я знаю про нього?... :-) Воно різне і неповторне...

Різдвяна розповідь

За вікном багато-багато снігу насипала зима... Так гарно навкруги. Все біле-біле... Дерева стоять замріяні у теплих шубах, що їм подарувала матінка-природа, діти з санчатами з гори спускаються, катаються на ковзанах. Багато людей гріються під новорічною ялинкою в центрі міста. Мороз усе сильнішає, вже близько -15ºC, говорять до -30 ºC підніметься. Такої зими давно не було, справжня, холодна, сніжна.  А після Нового Року свята ще продовжуються. Сьогодні по традиції за вечерею збереться вся родина, адже завтра Різдво. І так по-дитячому хочеться вірити в казку...

Фрагмент великої історії

 У невеликому місті жила дівчинка... І було їй 10-11 років. Життя її нічим не відрізнялося від того, що мали її однолітки – вчилася, гуляла на вулиці, допомагала батькам, весело проводила час із друзями.

Одного разу, повертаючись зі школи, вона з подругою побачила, що до них у місто приїхав цирк. Зупинився він на великій площі в парку. Власного цирку чи зоопарку нема в місті, тому для дітей їх приїзд є досить важливою подією. І, звичайно, дуже хочеться піти. Дивишся на той намет, аж серце завмирає – уявляєш гімнастів та акробатів десь високо, майже в небі. Та поки цирк лише приїхав, машини стоять з тваринами, вони нервуються. Повним ходом іде підготовка. Ставлять сцену, каси... І діти ходять, зазирають за огорожу – цікаво ж :-). І дівчинка з подругою по дорозі в школу стежить за підготовкою. Приходять діти додому і починається:

Вічна тема ... кохання

Чи то в мене настрій такий, чи життєві ситуації так склалися, але дуже хочеться написати про кохання... Хоча зараз не весна, а перші дні грудня, все одно тема любові залишається вічною.

Це почуття приходить раптово, коли його зовсім не чекаєш... А може бути й навпаки... Не приходить, коли так необхідно. Чи варто зустрічатися з людиною, яку не кохаєш? Навіщо гаяти свій час та дарувати надію іншому, якщо знаєш, що з того, скоріше за все, нічого не вийде? І чому завжди (не знаю, правда, як у кого) ти порівнюєш стосунки з тими дорогими для серця, що колись були... «А з ось ВІН (коханий) так би не вчинив... Він би зробив по-іншому.» І кожна маленька помилка чи неприємна дрібниця людини, яку не кохаєш, почнає переростати у проблему... Але ж це несправедливо! Як сказати, що ти не кохаєш... І чи сказати взагалі?... Чому так важко відпустити минуле і, чи варто позбуватися спогадів, які іноді так зігрівають серце?

Syndicate content